Skip to Content

Малополовецька сільська рада

 

Малополовецька сільська рада

До Малополовецької сільської ради входить 2 села: с.Малополовецьке та с.Тарасівка. Площа земель всього – 4950,8 га (с.Малополовецьке – 818,2 га, с.Тарасівка – 46,9 га).

1. За свідченням Л. Похілевича («Історія населених пунктів Київської губернії»), назва села пов'язана зі стародавніми половцями. Зокрема, Л. Поліхевич наголошує, що Тугорхан – князь половецький, з дочкою якого в 1094 році одружився Київський князь Святополк. Тугорхан тоді володів містом Сквирою і містом Триліси (нині с.Триліси ), а Малополовецьке від Триліс за 8 км. Можна вважати, що і с.Малополовецьке входило у володіння сквирського князя Тугорхана.

За іншою версією, в басейні річки Субот осіло і почало займатися землеробством плем’я Малих половців, а в басейні нижньої течії – плем'я Великих половців.

Між ними часто виникали непорозуміння за пасовиська, ліс і землі. Після чергового конфлікту племена вирішили укласти між собою вічний мир. З приводу цього вони влаштували на березі річки бенкет. Ця подія відбувалась у суботу, і через це річку, на березі якої відбувся бенкет, назвали Субот. На місці бенкету було закопано межовий кіл, і це місце назвали Коломищена – місце кола. Збереглася ця назва і до сьогоднішніх днів.

У селі й до цього часу залишились назви родів, що займали певні ділянки території, існують і назви цих ділянок або кутів: Дакалівка, Мареничівка, Королівка, Солохівка, Демидівка, Гарячівка. В процесі завоювання українських земель польсько-литовськими феодалами проходило переселення польських селян на українські землі. Кілька польських родин поселилося в с.Малополовецьке. Поселення польських селян називалось Лямівка. Село розширювалось, з'являлись нові кутки: Новоселиця, Заріччя, Новостроєння.

Найбільшого руйнування село зазнало під час нападу кримських татар у 1519 році.

За часів царювання Катерини ІІ село було подароване у власне користування польському магнату графу Браницькому.

За даними Л. Похілевича, у 1863 році в с.Малополовецьке нараховувалось 2568 жителів, а за установчою грамотою графа Владислава Браницького від 29.09.1862 року, кріпосних селян нараховувалось 1151.

До початку 20 століття промислових підприємств у селі не було, крім двох водяних млинів, олійної та 12 вітряків, що належали графу Браницькому.

У 1913 році Гершко Гольдрах побудував «чухральню» для обробки овечої шерсті. В цьому ж році побудовано 2 млини з моторами внутрішнього згорання, 2 крамниці, 2 корчми.

У 1910 році в селі відкрита крамниця споживчої кооперації.

Станом на 01.01.1911 року в селі нараховувалось 986 селянських господарств, серед них – 36 куркульських.

Приміщення школи і будинок для вчителів були побудовані протягом 1907 року.

Інфраструктура сільської ради: ЗОШ І-ІІІ ступенів, Будинок культури, мед амбулаторія, відділення зв'язку, мережа торговельних закладів, стаціонарне відділення геріатричного профілю, сільськогосподарські підприємства, 19 суб'єктів підприємницької діяльності.

2. с.Тарасівка розташоване за 4 км від с.Малополовецьке. Село засноване в ІІ половині 30 років 20 століття. Після заснування був заснований колгосп імені Острякова, який в 60 роках влився в колгосп с.Малополовецьке «Нове життя», в 70 роках створена птице фабрика на базі колгоспу імені Острякова. Разом з тим в селі функціонували початкова школа (4 класи), сільський клуб, магазин.

Протягом останніх 25 років інфраструктура втрачена, на сьогоднішній день в селі не має жодних підприємств, та об'єктів соціально-побутового призначення. В 2010 році село повністю газифіковано.