Для людей з вадами зору

Про район

Про район (5)

ПАМЯТНИКИ  ЯК СВІДЧЕННЯ МИНУЛОГО Й СЬОГОДЕННЯ

ОПИС КАРТИ ІСТОРИКО—КУЛЬТУРНИХ ПАМ’ЯТОК РАЙОНУ


БОРІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

В центрі селища Борова знаходиться меморіальний комплекс на честь героїчних подвигів захисників Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни, який було відкрито в 1987 році.

Біля Будинку культури знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії, могила партизанки Л.Ф. Дідківської і пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 37 воїнів, в роки війни загинуло 224 жителі смт. Борова. Пам’ятник відкрито в 1967 році. Пам’ятник партизанці Маріїї Круковській знаходиться по вулиці Пушкіна.

В лісі знаходиться пам’ятний знак на місці загибелі командира 4-го батальона Київського партизанського об’єднання.

Також є пам’ятник громадянам, які загинули під час аварії в роки Великої Вітчизняної війни на станції Мотовилівка.

На фасаді приміщення школи 1-3 ступенів встановлено в 1979 році меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу Соколова А.М.

На фасаді приміщення школи 1-2 ступенів в Білках встановлено меморіальну дошку на честь партизанки Марії Круковської.

В селищі Борова по вулиці Садовій знаходиться маєток генерала Уланова, в якому в 1900 році проживав генерал-лейтен К.К. Ратник, начальник Балтійського суднобудівного заводу 1893-1905 р.р., генеральний конструктор і керівник  будівництва крейсера “Аврора”. На кладовищі знаходиться могила Ратника.

На території дослідної станії Кокос знаходиться маєток, який збудував        К.К. Ратник в 1905 році. Маєток збудовано в вигляді капітанського містка.

На вулиці І. Франко зберігся маєток 1905 року лісопромисловця Аншеля Бріксмана. Поряд з маєтком перша в селищі крамниця Бріксмана.

В селищі Борова знаходяться могили і пам’ятники воїнам-інтернаціоналістам Бойка В.Ж. та Іванкова В.А.

В центрі села встановлено пам’ятник січовим стрільцям (відкриття - 14.11.2008 р.), а в лісі знаходиться  хрест січовим стрільцям.

На території старого кладовища розташований пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 років (встановлено в 1993 році).

На території Борівської селищної ради знаходиться три поселення                 VІІ-ІІІ ст. до н.е.


 БОРТНИКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Бортники знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії в якій поховано 82 бійця. Пам’яник на могилі було встановлено в 1952 році, а в 1966 році і в 1990 році були проведені реконструкції пам’ятника. В роки війни загинуло 86 воїнів-односельчан.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

На території Бортниківської сільської ради знаходиться поселення ХІХ ст.н.е. 


 ВЕЛИКОГУЛЯКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Великі Гуляки знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 25 воїнів. В роки війни загинуло 114 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1955 році.

На хуторі Василівка на кладовищі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан.  Кількість воїнів похованих в братській могилі невідома. В роки війни загинуло 16 хуторян. Пам’ятник встановлений в 1966 році.

В селі Федорівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 15 воїнів. В роки війни загинув 61 односельчанин. Пам’ятник встановлений в 1952 році.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

 На території Великогуляківської сільської ради знаходяться пам’ятки археології. В селі В. Гуляки курганна група та кургани ІІІ-І тис. до н.е., в селі Федорівка курган ІІІ-І тис. до н.е. та поселення ХІ-ХІІ ст.н.е.


ВЕЛИКОСНІТИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Велика Снітинка  знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 23 воїни. В роки війни загинув 201 односельчанин. Пам’ятник відкрито в 1953році.

На приміщенні адмінбудинку НДГ “Великоснітинське” встановлено меморіальну дошку заслуженому працівнику сільського господарства                 О.В. Музиченку (відкрито в 2004 році).

На кладовищі в 1994 році встановлено хрест в пам’ять про голодомор.

На території Великоснітинської сільської ради знаходиться 24 пам’ятки археології. Серед них кургани, поселення, городище, змієві вали,  могильники. Найбільш відомі поселення  VІ-Іvст.до н.е. (скіфського часу) та поселення ІІІ-ІV ст.н.е. (черняхівська культура).


ВЕПРИКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Меморіальний музей К.Г. Стеценка

Музей українського композитора-класика розміщено в будівлі,  спорудженій на місці старої дерев’яної хати в якій проживав К.Г. Стеценко з родиною з 1920 року по 1922 рік. В цій же хаті в квітні 1922 року помер композитор. Стара хата не підлягала відновленню і на її місці в 1982 році було побудовано приміщення музею Стеценка. Веприцький меморіальний комплекс включає в себе музей-садибу, могилу і пам’ятник композитора. В 1970 році на могилі К. Стеценка встановлено пам’ятник,  автором якого є відомий скульптор Галина Кальченко. Біля пам’ятника Стеценку в 2000 році поховано поета В.І. Косовського  і в 2004 році на могилі поета встановлено пам’ятник.

На хуторі Млинок знаходиться ряд пам’яток археології. Це – курганна група, городище скіфського періоду ІІІ-І тис.дон.е., городище ХІ-ХІІІст.н.е.,                      вал ХVІІІ ст.н.е.

В селі Веприк  знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинув 238 односельчанин. Пам’ятник відкрито в 1967році.

На кладовищі знаходиться могила і пам’ятник воїна-інтернаціоналіста        С.А. Жукова.

Меморіальна дошка на лісництві — Колодзейському Л.В. заслуженому лісоводу України.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.


ВОЛИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Волиця  знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії в якій поховано 55 солдат і офіцерів. Пам’ятник відкрито в 1954 році. Також є пам’ятник загиблим односельчанам. В роки війни загинуло  113 односельчан.

По вулиці Боярицька в селі Волиця встановлено пам’ятний знак загиблому Герою Радянського Союзу Т.О. Бояринцеву.

На ториторії Волицької сільської ради знаходиться ряд пам’яток археології: курганний могильник VІ-ІІІ ст.до н.е., поселення ІІІ-ІV н.е., змієвий вал Х-Хіст н.е.


ДІДІВЩИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан знаходяться в центрі села. В братській могилі поховано 154 воїни. В роки війни загинуло 199 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1952 році.

На кладовищі знаходиться братська могила січових стрільців. На могилі стоїть дерев’яний хрест. Також на кладовищі стоїть хрест на братській могилі жертв голодомору.

На ториторії Дідівщинської сільської ради знаходиться 8 пам’яток археології: могильник ІV ст. н.е., кургани ІІІ-ІІ-І тис.до н.е., поселення VІІ-ІІІ-ІІ ст.до н.е.


ДМИТРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Півні Дмитрівської сільської ради знаходиться пам’ятка архітектури – Іоанозлатоуська церква, яка побудована  в 1824 році. Церква дерев’яна,     покрівля —  оцинковане залізо.

В селі Півні  розташована братська могила воїнів Радянської Армії в якій поховано 28 солдат і офіцерів. Пам’ятник відкрито в 1955 році. Також є пам’ятник загиблим односельчанам. В роки війни загинув 81 односельчанин. Пам’ятник відкрито в 1980 році.

В селі Дмитрівка  знаходиться могила воїнів Радянської Армії. Пам’ятник відкрито в 1953 році. В роки війни загинуло  38 односельчан.

На кладовищі знаходиться пам’ятник воїну-інтернаціоналісту            Струтинсь­кому І.А.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.


ДОРОГИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

На повороті до села Дорогинка стоїть пам’ятний барельєф Герою Радянського Союзу А.С. Грисюку.

На початку села в лісі, біля дороги стоїть пам’ятний  обеліск жертвам фашизму на місці загибелі 5 жителів села, розстріляних восени 1943 року німцями за зв’язок з партизанами. Обеліск встановлено в 1960 році.

 На приміщенні старої школи де навчався А.С. Грисюк встановлено в 1960 році меморіальну дошку.

В центрі села Дорогинка знаходиться братська могила воїнів-визволителів та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 5 воїнів. В роки війни загинуло  172 односельчан.

В центрі села споруджений пам’ятний знак – хрест жертвам голодомору.

В селі Кощіївка  знаходиться братська могила 16 воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинув 61 односельчанин.

В селі споруджений пам’ятний знак – хрест жертвам голодомору.

На ториторії Дорогинської сільської ради знаходиться 20 пам’яток археології, 6 в селі Дорогинка і 14 пам’яток в селі Кощіївка. В основномк це поселення VІІ-ІІ тис до н.е., курганна група  VІІІ-V Іст.до н.е., змієвий вал ХІ ст. н.е.


КИЩИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

На кладовищі знаходиться братська могила 5 воїнів-визволителів та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинуло  58 жителів села Кищинці. Пам’ятник відкрито в 1952 році.

В 1993 році на кладовищі відкрито пам’ятник жертвам голодомору 1932-1933 років. В ці роки в селі померло 265 чоловік.


КОЖАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

Пам’ятка архітектури «Покровська церква»

Церква побудована в 1758 році. Згідно легенди церкву допомогали будувати гайдамаки. Коли селом проходили війська Швачки селяни з Кожанки розпочинали будувати церкву на місці зруйнованої, але їм важко було доставляти будівельні матеріали. Тож  за вказівкою Швачки гайдамаки дали селянам грошей і допомогли будувати церкву. Церква знаходиться в центрі села. Побудована з дерева, на камінному фундаменті, покрівля — оцинковане залізо.

На території Кожанської селищної ради знаходяться пам’ятки археології: 4 поселення черняхівської культури  VI тис. до н.е. та  VІ–VІІ ст. н.е.

В селищі Кожанка знаходиться ряд пам’ятників історії пов’язаних з подіями війни. На території цукрового комбінату знаходиться група братських могил воїнів Радянської армії. 49 воїнів, які загинули поховано в 9 братських могилах. В 1965 році на братській могилі відкрито пам’ятник. На кладовищі селища знаходиться братська могила 37 радянських воїнів.

Встановлено меморіальні дошки пам’яті загиблим героям -  учасникам антитерористичної операції Гуріч Сергію Миколайовичу (15.12.1987-02.02.2015) та Сабадаш Андрію Васильовичу (28.01.1971-02.02.2015) – відкрито 27 травня 2015 року, і учаснику Революції гідності (Майдану)  та АТО -  Галущенку Андрію Вікторовичу (02.02.1975-02.09.2015) - відкрито 02 лютого 2016 року. Меморіальні дошки розташовані на фасаді Кожанської ЗОШ 1-3 ст.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

В центрі селища знаходиться пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинуло  307 жителів Кожанки та Зубарів. Пам’ятник відкрито в 1976 році.

Біля школи знаходиться братська могила 41 воїна Радянської Армії. В 1953 році на могилі було відкрито пам’ятник.

Братська могила 32 воїнів Радянської Армії знаходиться в селі Зубарі. В 1953 році на братській могилі було відкрито пам’ятник.

Крім того на території Кожанської селищної ради знаходяться могила Героя Радянського Союзу І.Д. Миколаєнка, могила невідомого солдата,  могила воїна-інтернаціоналіста О.В. Остапенка, братська могила партизанської сім’ї Пастернаків (с. Степове).

На території Кожанської селищної ради знаходяться пам’ятки археології: 4 поселення черняхівської культури  VI тис. до н.е. та  VІ—VІІ ст. н.е. 


МАЛОПОЛОВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Малополовецьке знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 109 воїнів. В роки війни загинуло 211 односельчан.

В 1943 році в приміщенні сільської лікарні знаходився евакогоспіталь. Воїнів, які померли від ран поховано в братській могилі на території госпіталю.  В 1967 році було проведено перезахоронення воїнів від лікарні в братську могилу в центрі села і відкрито пам’ятник в 1970 році.

На березі річки, за селом знаходиться братська могила 98 воїнів Радянської Армії, яких в листопаді 1943 року розстріляли фашисти. В 1958 році місцеві майстри спорудили на місці розстрілу односельчан пам’ятник. В 1966 році біля пам’ятника було встановлено 2 столи на яких написані прізвища загиблих.

В колгоспному саду знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в жорстоких боях в грудні 1943 року—січні 1944 року.  В братській могилі поховано 97 воїнів, прізвища відомо тільки 32 воїнів. В 1960 року на братській могилі був відкритий пам’ятник.

На кладовищах 3  хрести жертвам Голодомору 1932-33 років.

В селі Малополовецьке знаходяться 10 пам’яток археології — це кургани VІІ—І тис. до н.е. та поселення доби бронзи  ІІ тис. до н.е. і початку раннього залізного віку. 


МАЛОСНІТИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА 

В селі Мала Снітинка знаходиться група братських могил воїнів-визволителів, в яких поховано 10 бійців. В 1955 році встановлено пам’ятник. Під час війни загинуло 64 жителя Малої Снітинки, 48 жителів Малої Офірни та 110 жителів з Великої Офірни. На честь воїнів-односельчан в селі Велика Офірна встановлено пам’ятник в 1967 році.

В Великій Офірні встановлено в 1940 році пам’ятник на могилі громадян, які були замучені білогвардійцями в 1921 році.

На ториторії Малоснітинської сільської ради знаходиться 10 пам’яток археології, більшість з яких знаходиться на території села Мала Офірна. Найбільш відомі пам’ятки — це скіфські кургани VІІ—VІ ст. до н.е., поселення ІІ тис до н.е. та Давньої Русі ХІ—ХІІ ст.н.е., стоянки ІІІ тис.до н.е. курганний могильник раннього залізного віку. 


МОТОВИЛІВСЬКОСЛОБІДСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

 В селі Мотовилівська Слобідка   знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії  та пам’ятник землякам, що загинули в роки війни. В боях біля села загинуло 29 солдат Радянської Армії і 95 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1955 році, а в 1982 замінено.

На приміщенні школи в 1959 році було встановлено меморіальну дошку партизану, односельчанину Прилипко Д.Й., який в 1941 році був замучений фашистами.

В 1975 році на станції Сорочий Брід було встановлено пам’ятник у вигляді стели на братській могилі 91-го будівельного шляхового залізничного батальйону, бійці якого загинули в 1943 році. Під час бомбардування загинуло 40 залізничників і 22 були тяжко поранені.

На території Мотовилівськослобідської сільської ради знаходиться багато цікавих пам’яток археології. Найцікавіші з них — це курган ІІІ—І тис. до н.е., поселення доби бронзи ІІ тис до н.е. та Давньої Русі ХІІ—ХІІ ст.н.е., поселення раннього залізного віку. 


ОЛЕНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Оленівка  знаходиться пам’ятник на честь воїнів-односельчан та братська могила воїнів-визволителів. В 1950 році громадськість села Оленівка своїми силами встановила обеліск на братській могилі. В 1953 році було відкрито пам’ятник, а в 1985 році пам’ятник замінили, територію благоустроїли. При визволенні села загинуло 43 воїни, в роки війни загинуло 150 односельчан.

В селі знаходиться пам’ятник жертвам голодомору.

На території села Оленівка знаходиться ряд пам’яток археології. Серед них  курган ІІІ—І тис.до н.е. та поселення ІІ тис.до н.е. і поселення раннього залізного віку.


ПАЛЯНИЧИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Паляниченці  знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В  боях на території села загинуло 40 воїнів Радянської Армії.  В роки війни загинуло 99 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1948 році, в 2002 році пам’ятник було відреставровано, а територію благоустроєно.

На кладовищі пам’ятник  жертвам Голодомору 1932-33 років.

На території села Паляниченці знаходиться ряд пам’яток археології: курган ІІІ—І тис.до н.е. та поселення ІV—ІІІ тис.до н.е., ІІ тис.до н.е.


ПИЛИПІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Пам’ятка архітектури – Михайлівська церква (1836 рік)

За легендами церкву розпочали будувати полк декабристів, які були розквартировані в селі Триліси. Потім  допомогала будувати графиня Браницька.

Церква кам’яна,  товщина стін 1м. 80см. Змурована на яєчних жовтках.

В церкві був дуже цінний іконостас. Фрески виконувалися учнями талановитого знаменитого художника Врубеля.  За іконостас іноземці були готові платити золотом (вагу золота за вагу іконостаса). Церква виконана в класичному стилі в вигляді Римських базилік.

В селі Пилипівка  знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1952 році. При визволенні села загинуло 5 воїнів Радянської Армії. Під час війни   загинуло 59 односельчан.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

В селі Королівка Пилипівської сільської ради знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1953 році.

В боях під Королівкою загинуло 13 воїнів Радянської Армії. В роки війни на фронтах загинуло 89 односельчан.


ЄЛИЗАВЕТІВКА

Пам’ятник прикордонникам

17-18 липня 1941 року в районі села Єлизаветівка прикордонники 94-го загону прикордонних військ СРСР вели  героїчні бої проти німецьких окупантів. В цих боях смертю хоробрих загинуло 15 воїнів, які були поховані в братській могилі. На місці могили в 1967 році встановлено гранітний пам’ятник. Біля пам’ятника встановлено гранітну плиту з прізвищами односельчан. В  роки війни загинуло 29 чоловік.

На території Пилипівської сільської ради знаходяться пам’ятки археології, курганна група ІІІ-І тис. до н.е., поселення ХVІІ-ХІХ ст.н.е. та курган і хрести камінні ІІІ-І тис. до н.е. та ХVІ-ХVІІІ ст.н.е.


ПРИШИВАЛЬНИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі Пришивальня знаходиться група братських могил і пам’ятник воїнам Радянської Армії. Він відкритий в 1954 році. В  боях з німецькими загарбниками загинуло 82 воїни з них 30 прізвищ невідомі.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

На території Пришивальницької сільської ради знаходяться пам’ятки археології: городище ХІ—ХІІІ ст.н.е., поселення ІІ тис.до н.е. та Х—ХІІІ ст.н.е.


СКРИГАЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

 В селі Скригалівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії і пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкритий в 1953 році. В  боях з німецькими загарбниками загинуло 184 воїнів Радянської Армії з них тільки 87 прізвищ відомі. На війні загинуло 166 односельчан.

На території Скригалівської сільської ради знаходяться пам’ятки археології —поселення ХV—ХІІІ ст.до н.е. та ХVІІ—ХVІІІ ст.н.е.


ТОМАШІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Село Ярошівка

Пам’ятник на місці загибелі трьох партизанів та професора Буйка П.М.

15 жовтня 1943 року фашисти після великих катувань і знущань спалили живцем професора Буйка П.М. та трьох партизанів В.Ф. Нижника, Ф.С. Василенко,         В.Я. Шевченка в будинку партизана А.Г. Родини. В 1944 році професору          Буйко  П.М. посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На місці загибелі партизан місцеві майстри встановили тимчасовий обеліск. В 1964 році прах героїв був перехований з с. Ярошівка  в с. Томашівку в братську могилу, а в 1977 році на місці загибелі партизан було відкрито пам’ятник (автор     І. Горовий).

Село Томашівка

В селі Томашівка знаходиться історико-архітектурний об’єкт, садибний комплекс 1910 року.

Після відміни кріпосного права, з кінця ХVІІІ ст. село Томашівка і більша частина земель навколо нього належали родині Браницьких.

З 1910-го року по 1917 рік в Томашівській панській садибі проживала сім’я родичів Браницьких — родина польського поміщика графа Хаєцького.

На території парку, який займав 20 гектарів було розташовано житловий будинок та 2 службових будинки.

Приміщення будинку цегляне, поштукатурене. Будинок двоповерховий і частково одноповерховий. Будівля в стилі “Модерн”. Має складний план будови. Зовнішній вигляд приміщення різнобічний, багато фронтончиків, карнізів, збагачує відкрита веранда прикрашена дерев’яними візерунками.

Приміщення комплексу являють собою зразок громадянської садибної архітектури кінця ХІХ-го початку ХХ сторіччя.

В 2001 році підписано довдостроковий договір про передачу комплексу на 50 років в користування Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю.

В селі Томашівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан.  Під час звільнення села загинуло 11 воїнів Радянської Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 188 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1958 році і замінено в 1980 році.

В селі Томашівка знаходиться могила Героя Радянського Союзу Буйка П.М., на якій встановлено погруддя. Пам’ятник відкрито в 1966 році.

На території Томашівської сільської ради знаходяться пам”ятки археології — це поселення та кургани ІІІ—І  тис.до н.е.


 ТРИЛІСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Пам’ятник декабристам в селі Триліси

В 1825 році в с. Триліси була розквартирована 5-та рота Чернігівського полку. 29 грудня основні сили прибули в Триліси щоб з’єднавшись з 5-ою ротою вирушити до села Ковалівка для об’єднання з іншими ротами полку.  Та 3 січня 1826 року царські війська розгромили Чернігівський полк на шляху між селами Бертники і Ковалівка.

Керівників повстання С.І. Муравйова-Апостола і М.П. Бестужева-Рюміна заарештували. Над рештою офіцерів і солдатів була вчинена розправа на центральному майдані в Трилісах. Тут загинув брат Сергія Муравйова-Апостола —  Іполит, офіцери М. Шепилло, А. Кузьмін, солдати І. Якусов, М. Юрін, Ю. Юрін,      С. Іванов, І. Єпіфанов, С. Михайлов. Близько 20 чоловік було поранено, 865 взято в полон. Всіх загиблих поховано в братській могилі.

В 1967 році на могилі встановлено пам’ятник декабристам, а в 1978 році його замінено на новий.

В жовтні 2006 року в Трилісах відкрито пам’ятний знак козакам Триліської фортеці та мешканцям села, що загинули 23 серпня 1651 року в боротьбі з польською армією, яка намагалася оволодіти селом.

В селі Триліси  знаходиться пам’ятник і братська могила воїнам Радянської Армії. Загинуло 99 воїнів із них 87 прізвищ невідомі.   Пам’ятник відкрито в 1954 році. В роки війни загинуло  289 односельчан.

На кладовищі встановлено хрест жертвам голодомору. Померло в роки голодомору 100 чоловік.

На території Триліської сільської ради знаходиться ряд пам’яток археології — це кургани ІІ тис.до н.е., поселення, городище ІІІ—ІV ст.до н.е., старовинне кладовище, козацькі хрести ХVІІ—ХVІІІ ст.н.е.

 


ФАСТІВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Пам’ятка археології курган “Переп’ят”

На території Фастівецької сільської ради розташовані 4 кургани і 3 поселення, які знаходяться під охороною держави.

Взагалі на Переп’ятовому полі між селами Фастівець і Мар’янівка нараховується 5-7 курганів.

Найславніші з них Переп’ят і Переп’ятиха.  Курган “Переп’ят” знаходиться біля села Фастівець. Це пам’ятка археології ІІІ-І тис. до н.е.

На кургані велися розкопки в 1846 році. Очолював археологічне експедицію професор Київського університету М.Д. Іванишев. На розкопках кургану побував і Т.Г. Шевченко, як художник і етнограф. Під час перебування на Фастівщині        Т.Г. Шевченко виконав багато малюнків, збирав і записував пісні, цікавився історичним минулим Фастівщини. Багато з цього всього поет використав потім у своїх роботах “Чернець”, “Іржавець”, “Швачка”, “Лілея”, “Русалка”. В селі Фастівець знаходиться пам’ятник Т.Г. Шевченку.

Пам”ятник було встановлено в 1955 році  і замінено на новий в 1999 році (архітектор А.А. Древецький).

В 1987 році на місці розкопок кургану встановлено пам”ятний знак, благоустроєно територію.

Речі знайдені при розкопках знаходяться в Київському університеті                 ім. Шевченка, а історія кургану  “Переп’ят” зберігається в школі с. Фастівець.

В селі Фастівець знаходяться пам’ятки археології — це поселення  ХVІІІ—ХVІ ст.до н.е.,  ІІІ—ІV ст.н.е.

5 пам’яток археології знаходяться в селі Клехівка. Це кургани ІІІ—І тис.до н.е., поселення ІІІ—ІV ст.н.е., VІІ—ІІІст.до н.е., ІІІ—І тис.до н.е.

В селі Фастівець  знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник, який відкрито в 1954 році.  В 1977 році пам’ятник було замінено. 321 солдат похороненно в братській могилі із них 269 прізвищ невідомі. В роки війни загинуло  97 односельчан.

В селі встановлено пам’ятник на могилі жертв голодомору. Померло в роки голодомору 80 чоловік.

В селі Клехівка встановлено пам’ятник жертвам голодомору та політичних репресій.


ЧЕРВОНЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

 В селі Червоне  знаходиться пам’ятник і братська могила воїнів Радянської Армії і пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 65 воїнів Радянської армії. Загинуло в роки війни  92 односельчанина. Пам’ятник відкрито в 1953 році.

На кладовищі встановлено хрест жертвам голодомору. Померло в роки голодомору 320 чоловік.


ЧЕРВОНОМОТОВИЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Червона Мотовилівка

В селі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 13 воїнів Радянської Армії. В братській могилі поховано 13 воїнів Радянської армії. Пам’ятник відкрито в 1952 році.

Велика Мотовилівка

В селі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1953 році а в 1967 році його було замінено. В братській могилі поховано 10 воїнів Радянської Армії. Загинуло в роки війни  168 односельчан.

На території сіл В. Мотовилівка та Ч. Мотовилівка знаходиться 10 пам’яток археології. Це городища та поселення починаючи з ІІ тис.дон.е. до ХVІІІ ст.н.е.


ЯХНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

В селі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1952 році. В братській могилі поховано 150 воїнів Радянської Армії з них 94 прізвища невідомі.  Загинуло в роки війни  107 односельчан їм встановлено обеліск.

На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

На території Яхнівської сільської ради  знаходиться 12 пам’яток археології. Серед них курганна група ІІІ—І тис.дон.е., стара гребля, узвіз та шлях ІІ тис.дон.е., поселення, могильники, святилище. 


ВИЗНАЧНІ ПАМ’ЯТКИ  ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ФАСТІВСЬКОГО РАЙОНУ

Веприцька сільська рада.

Меморіальний музей К.Г. Стеценка.

Пам’ятники композитору К. Стеценку та поету В. Косовському.

Фастівецька сільська рада.

Пам’ятник Т.Г. Шевченку.

Пам’ятка археології ІІІ-І тис. до н.е. курган “Переп’ят”.

Триліська сільська рада.

Пам’ятник декабристам.

Томашівська сільська рада.

Пам’ятник архітектури садибний комплекс графа Хаєцького    (1910 р.) Свято-Введенський чоловічий монастир.

Пам’ятник Герою Радянського  Союзу професору П.М. Буйко.

Пилипівська сільська рада.

Село Пилипівка пам’ятка архітектури “Михайлівська церква”   (1836 р.)

Село Єлізаветівка пам’ятник прикордонникам.

Кожанська селищна рада.

Пам’ятка архітектури “Покровська церква” (1758 р.)

Дмитрівська сільська рада.

Пам’ятка архітектури “Іоанозлатоустівська церква” (1824 р.)

Малополовецька сільська рада.

10 пам’яток археології — кургани VІІ-І тис.до н.е. та поселення доби бронзи ІІ тис.до н.е. і початку раннього залізного віку.

Малоснітинська сільська рада.

Село М. Офірна 10 пам’яток археології — скіфські кургани VІІ- VІ тис.до н.е. та поселення ІІ тис. до н.е. та Давньої Русі ХІ-ХІІ ст.н.е., стоянки ІІІ тис. до н.е., курганний могильник залізного віку.

Яхнянська сільська рада.

12 пам’яток археології — курганна група ІІІ-І тис. до н.е., стара гребля, узвіз та шлях ІІ тис. до н.е., поселення, могильники, святилище.

Великоснітинська сільська рада.

24 пам’ятки археології — кургани, городище, поселення, могильники, змієві вали. Найбільш відомі поселення VІ- ІV тис. до н.е. (скіфська доба) та поселення ІІІ-ІV н.е. (черняхівська культура).

Дідівщинська  сільська рада.

Братська могила січових стрільців.

Борівська селищна рада.

Пам’ятний хрест січовим стрільцям.

Кищинська сільська рада.

Пам’ятник жертвам голодомору.

 

З 1910-го року по 1917 рік в Томашівській панській садибі проживала сім’я родичів Браницьких — родина польського поміщика графа Хаєцького.

На території парку, який займав 20 гектарів було розташовано житловий будинок та 2 службових будинки.

Приміщення будинку цегляне, поштукатурене. Будинок двоповерховий і частково одноповерховий. Будівля в стилі “Модерн”. Має складний план будови. Зовнішній вигляд приміщення різнобічний, багато фронтончиків, карнізів, збагачує відкрита веранда прикрашена дерев’яними візерунками.

Приміщення комплексу являють собою зразок громадянської садибної архітектури кінця ХІХ-го початку ХХ сторіччя.

В 2001 році підписано довдостроковий договір про передачу комплексу на 50 років в користування Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю.

В селі Томашівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан.  Під час звільнення села загинуло 11 воїнів Радянської Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 188 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1958 році і замінено в 1980 році.

В селі Томашівка знаходиться могила Героя Радянського Союзу Буйка П.М., на якій встановлено погруддя. Пам’ятник відкрито в 1966 році.

 

Загальні відомості

Фастівський район розташований в межах Придніпровської височини, у західній частині Київської області, межує на півночі з Макарівським районом, на сході – з Васильківським, на південному сході- з Білоцерківським, на півдні – зі Сквирським районами Київської області, на заході – з Попільнянським та Брусилівським районами Житомирської області. Загальна територія Фастівського району складає 896,25 кв. км з населенням 32174 чоловік (станом на 01.01.2010 р.), з якого міське населення (з смт) складає 9471 чол., сільське – 22703 чоловік. Районний центр: м. Фастів.

Адміністративно-територіальний устрій Фастівського району

(станом на 01.01.2016 року)

п/п
Міські, селищні, сільські ради та населенні пункти в них
Загальна площа території
(тис.га)*
Кількість
населення
Кількість
виборців

Селищні ради

 

 

 

1.
Борівська
 
 
 
 
сел. Борова
740,8
8175
6049
2.
Кожанська
 
 
 
 
сел.Кожанка
993,1
2697
1893
 
с.Софіївка
52,5
228
153
 
с.Степове
40,1
86
78

Сільські ради

 

 

 

3.
Бортниківська
 
 
 
 
с.Бортники
299,3
260
171
4.
Великогуляківська
 
 
 
 
с. Великі Гуляки
5562,9
527
401
 
с.Василівка
32,4
2
2
 
с.Федорівка
147,9
73
64
5.
Великоснітинська
 
 
 
 
с. Велика Снітинка
584,1
2714
2147
6.
Веприцька
 
 
 
 
с.Веприк
499,1
1072
835
 
с.Млинок
55,8
13
13
7.
Волицька
 
 
 
 
с.Волиця
599,0
540
433
8.
Дідівщинська
 
 
 
 
с. Дідівщина
332,2
802
587
 
с. Вільшанська Нива
18,3
4
3
 
с.Деминівка
107,4
95
79
9.
Дмитрівська
 
 
 
 
с. Дмитрівка
315,0
564
432
 
с. Півні
230,8
204
171
10.
Дорогинська
 
 
 
 
с.Дорогинка
530,93
677
548
 
с. Кощіївка
 
141
123
11.
Кищинці
 
 
 
 
с. Кищинці
246,5
287
259
12.
Малополовецька
 
 
 
 
с. Малополовецьке
818,2
953
778
 
с. Тарасівка
46,9
12
14
13.
Малоснітинська
 
 
 
 
с. Мала Снітинка
165,9
1113
817
 
с. Велика Офірна
208,4
792
569
 
с. Мала Офірна
137,5
330
269
14.
Мотслобідська
 
 
 
 
с. Мотовилівська Слобідка
207,4
620
488
15.
Оленівська
 
 
 
 
с. Оленівка
299,1
600
462
16.
Паляничинська
 
 
 
 
с.Паляничинці
258,8
605
470
17.
Пилипівська
 
 
 
 
с. Пилипівка
218,1
381
279
 
с. Єлизаветівка
71,0
50
44
 
с. Королівка
254,2
459
369
18.
Пришивальницька
 
 
 
 
с. Пришивальня
224,8
 244
185
 
с. Вишня
38,0
19
18
 
с. Кончаки
77,5
44
40
19.
Скригалівська
 
 
 
 
с. Скригалівка
199,8
224
197
 
с. Ставки
286,8
429
361
20.
Томашівська
 
 
 
 
с. Томашівка
249,5
379
318
 
с. Ярошівка
161,5
217
191
21.
Триліська
 
 
 
 
с. Триліси
894,4
1796
1471
22.
Фастівецька
 
 
 
 
с. Фастівець
314,0
1008
743
 
с. Гвардійське
32,0
258
156
 
с. Клехівка
108,0
342
251
23.
Червоненська
 
 
 
 
с. Червоне
280,04
530
401
24.
Червономотовилівська
 
 
 
 
с. Червона Мотовилівка
1006,3
3253
2491
 
с. Велика Мотовилівка
492,9
1242
798
 
с.Вишняки
87,2
278
179
 
с. Тарасенки
9,0
5
3
25.
Яхнівська
 
 
 
 
с. Яхни
305,6
471
368
 
Усього:
18740,17
35815
27171

* - площа території ради з населеними пунктами

Проведення Днів сіл у Фастівському районі на 2016 рік

  1. с. Пришивальня – 6 травня (храм – на Юрія)
  2.  с.Яхни - 19 червня (на Трійцю)
  3.  с.Мала Снітинка – 19 червня (на Трійцю)
  4. с.Бортники – 4 червня (перша субота червня) – не проводитимуть БК в аварійному стані
  5.  с.Дорогинка – 6 липня (на Івана Купала)
  6. с.Великі Гуляки – 6 липня ( на Івана Купала)
  7. с. Веприк –  6 липня (на Івана Купала)
  8. с.Оленівка – 6 липня (на Івана Купала)
  9. с.Кищинці – 6 липня (на Івана Купала)
  10.  с. Велика Снітинка – липень
  11.  с.Велика Мотовилівка – 3- липня (остання субота липня)
  12.  с.Триліси – 13 серпня
  13. с.Червоне – 14 серпня
  14.  с.Фастівець – 14 серпня
  15.  с.Пилипівка – 19 серпня
  16.  смт Борова – 28 серпня (храм – на Успіння Пресвятої Богородиці)
  17.  с.Паляничинці – 29 серпня
  18.  с.Малополовецьке – 17 вересня (третя субота вересня)
  19.  смт Кожанка – 10 вересня (друга субота вересня)
  20.  с.Волиця - -
  21.  с.Скригалівка – 14 жовтня (на покрову)
  22.  с. Дідівщина – 14 жовтня (на покрову)
  23.  с.Томашівка – 15 жовтня
  24.  с. Мотслобідка – 6 листопада (День визволення села) – не проводитимуть (через АТО)
  25.  с.Дмитрівка – 26 листопада (храм – на Івана Златоуста)

 

 

Основні загально-районні заходи райдержадміністрації, заплановані у січні-червні 2016 року

01.01.2016 - Новий рік

07.01.2016 - Різдво Христове

22.01.2016 - День Соборності та Свободи  України

15.02.2016 - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

20.02.2016 - День Героїв Небесної Сотні

20.02.2016 - День соціально справедливості

березень 2016 - «Масляна». Районне свято проводів зими, зустрічі весни

08.03.2016 - Міжнародний день прав жінок і миру

12.03.2016 - День землевпорядника

15.03.2016 - День працівника ЖКГ і побутового обслуговування населення

23.03.2016 - Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва. Всесвітній метеорологічний день

07.04.2016 - Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Всесвітній день здоров’я

16.04.2016 - День довкілля

26.04.2016 - День Чорнобильської трагедії

01.05.2016 - Православна Пасха (Великдень)

01.05.2016 - Свято весни і праці

07.05.2016 - День радіо

09.05.2016 - День Перемоги

13.05.2016 - День матері

15.05.2016 - Міжнародний день сім’ї

28.05.2016 - День випускника. День прикордонника

01.06.2016 - Міжнародний день захисту дітей

05.06.2016 - Всесвітній день охорони навколишнього середовища

06.06.2016 - День журналіста

19.06.2016 - Трійця (П’ятидесятниця)

19.06.2016 - День медичного працівника

22.06.2016 - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

23.06.2016 - День державної служби

26.06.2016 - День молоді

28.06.2016 - День Конституції України          

Символікою Фастівського району є герб, прапор та гімн. Основним змістом символіки району є поєднання історичної спадщини Фастівщини з сучасністю. Символіку району та День Фастівського району (19 серпня) затверджено рішенням сесії районної ради 23 скликання 22 червня 2000 року.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 
Фастів
Coat of Arms of Fastiv.png Flag of Fastiv.svg
Герб Фастова Прапор Фастова
Fastivtown.jpg
Панорама частини міста, липень 2009 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район Фастівський район
Рада Фастівська міська рада
Код КОАТУУ 3211200000
Засноване 1390
Магдебурзьке право 1601
Статус міста з 1938 року
Населення ▼46 879 (01.01.2017)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 43 км²
Густота населення 1090 осіб/км²
Поштові індекси 08500—08509
Телефонний код +380-4565
Координати 50°04′29″ пн. ш. 29°55′05″ сх. д.
Висота над рівнем моря 199 м
Водойма р. Унава
Назва мешканців фастівчани
День міста третя субота вересня від 26.06.2018 року
Відстань
Найближча залізнична станція Фастів I
До обл./респ. центру
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 73 км
До Києва
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 74 км
Міська влада
Адреса 08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1
Веб-сторінка Фастівська міськрада
Міський голова Нетяжук Михайло Володимирович
 

Фа́стів (давніше Хва́стів) — місто обласного значення Київської областірайонний центр, лежить на Придніпровській височині над річкою Унавою (притока Ірпеня). Важливий залізничний вузол та промисловий центр.

Історія

Давня історія та походження назви

Історія Фастівщини бере початок із населення краю первісними людьми, які жили на Фастівщині 20-25 тис. років тому, в епоху палеоліту. По вул. Комарова під час будівництва загальноосвітньої школи № 4 було знайдено стоянку первісної людини — мисливців на мамонта та дикого коня.

Свідками тих часів є пам'ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення. Історичний шлях міста тісно пов'язаний з долею Києва. У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі.

З кінця XIII століття Хвастів — містечко. Вперше воно згадується в літописі під 1390 роком. Тоді в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича стверджувалось право володіння Фастовом роду князів Рожановських. Є найбільш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалась Київська держава.

Дослідження історичних документів показали, що до 1094 року землі СквираЯготинТрилісиФущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який подарував їх київському князю Святополку, як придане своєї дочки в 1094 році. В інших літописних документах, що датуються 1390 роком Фощево (Фастів) згадується як населений пункт, через який проходять торговельні шляхи, в ньому проводять ярмарки.

Місцеві дослідники з'ясували, що ім'я Фаст (Фост) зустрічається двічі — 912 та 944 року. Важливим є те, що це ім'я зустрічається не в легендах чи переказах, яких чимало подає літописець, а в історичних документах — договорах з греками.

Існує ряд народних версій про походження назви міста. Одна з них пов'язана з варіантом в озвученні цієї назви — Хвостів. В ній розповідається, що Фастів — це місцевість, де колись відбувалося кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів — своєрідних військових відзнак. Звідси і назва Хвостово.

Ще одна легенда пов'язана з назвами невеликих струмків, що звалися Фосами і впадали в Унаву. Біля села Фастівець в місцевості, що має назву Білокняже поле, поряд села Мар'янівка Васильківського району є могила Переп'ят. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або фає-фаст мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.


У складі Речі Посполитої

Фастів на карті XVIII століття

Про історію Фастова раннього середньовіччя відомо небагато, музейні фонди не мають матеріальних свідчень того періоду.

Місто майже знелюдніло у XVI ст. через часті татарські напади. Його відновленню сприяв київський єпископ РКЦ Йосиф Верещинський.

У 1601 місто отримало магдебурзьке право. У першій половині XVII ст. Фастів хоч і мав привілеї містечка, але по суті лишився селом. У 1630 році тут налічувалося 152 двори. Розвинуте було скотарство, значно менше — хліборобство. Важливе місце в господарстві посідали промисли, зокрема рибальство і мисливство, а також ремесла: ткацтво, гончарство, обробка дерева.

За часи Руїни населення міста суттєво зменшилося.

Пам'ятник Палію

Після прийняття у 1685 р. рішення про відновлення козацтва на Правобережній Україні місто почало відбудовуватися.

З середини 1680-х років до початку XVIII століття Фастів — польське повітове і полкове місто. Фастівський полковник Семен Палій зміг добитися з кінця 1680-х років цілком незалежного управління землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченнями істориків, рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву «Палієва держава». В 1702 році Хвастів був центром антипольського повстання Палія.

В 1711 до Фастова після невдалої облоги Білої Церкви відійшли рештки армії гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади.

Під час Коліївщини народні ватажки М. Швачка та А. Журба на чолі великого гайдамацького загону в 1768 році захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.


У складі Російської імперії

Пам'ятник Т. Шевченку у Фастові

23 січня 1793 року під час другого розділу Речі Посполитої місто увійшло до складу Російської імперії1797 — містечко Васильківського повіту Київської губернії.

29 грудня 1825 року під час повстання декабристів в селі Триліси, де була розквартирована 5-та мушкетерська рота Чернігівського полку, почався виступ, який підтримали роти, розташовані у місті Васильків.

Тарасу Шевченку, який побував на Фастівщині під час розкопок кургану Переп'ят у складі археологічної комісії в с. Фастівець, було близьке й цікаве багате історичне минуле Фастівщини, про що свідчать його численні твори: «Чернець», «Швачка», «Іржавець».

У середині XIX ст. 90 % землі залишилися в руках польських землевласників. На Фастівщині величезні володіння належали таким багатим польським магнатам, як родини БраницькихПотоцьких тощо.

Після скасування кріпосного права

Скасування кріпосного права в 1861 році обумовило вищі темпи економічного розвитку українських земель у складі Росії. Так було і на Фастівщині: відкриття руху на Фастівській залізниці, будівництво спиртзаводу в с. Трилісах, пивоварного заводу в м. Фастів, заснування у місті товариства взаємного кредиту, будівництво котельно-механічного заводу й утворення на його базі «Акціонерного товариства Ф. Брандта».

На цьому підприємстві працював Микола Бенардос — видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений передусім завдяки першому у світі обґрунтуванню способу дугового зварювання.

Поступово місто перетворювалося на центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів в 1870 році пролягла залізниця Київ — Одеса. Характерною рисою економіки Фастова кінця XIX — початку XX ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств з 5—10 робітниками. Це, зокрема, 2 шкіряних, 2 миловарних, 5 цегельних, кілька медоварних підприємств, 2 водяних млини, 5 крупорушок тощо. У містечку налічувалося понад 60 дворів ремісників, з них 40 — шевців, 7 — бондарів, 13 — займалися слюсарно-ковальським промислом.


Українська Народна Республіка

Зустріч С. Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові 29 серпня 1919 року.

Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революції (1905—1907 рр.), Першої світової війнигромадянської війни.

До визначних подій історії краю в контексті загальноукраїнської історії слід віднести й підписання на коліях Фастівського вокзалу 1 грудня 1918 року договору про злуку між Українською Народною Республікою і Західно-Українською Народною Республікою в одну державну одиницю.

24 серпня 1919 року — бої військ Української Галицької армії з більшовиками. Протягом 23-27 вересня 1919 року відбувся єврейський погром у Фастові, влаштований білогвардійцями (згідно з деякими даними — осетинами та текінцями) після того, як містечко кількаразово переходило з рук в руки. Загинуло близько 700 осіб, багато поранених[2].


Радянський період

Курган Слави

З весни 1921 р. Фастівщина була в складі Радянського Союзу майже сім десятиліть.

З 1923 року Фастів — районний центр, з 1938 року — місто. З 30.12.1962 року Фастів — місто обласного підпорядкування[3]

Два страшні довоєнні голодомори не оминули і Фастів, як і значну частину Радянської України.

В роки німецько-радянської війни загинуло понад 5 тисяч фастівчан. Під час вторгнення в місто, німцям довелось зустріти супротив 77-ї і 79-ї окремих залізничних батальйонів під командуванням старшого політрука Галафєєва О.А. та старшого лейтенанта Кривця Л.А. Всі захисники в нерівному бою пали смертю хоробрих. На Фастівщині успішно діяли партизанські загони, однією з домівок яких став Вовчий ліс.

Місто у німців було відбите радянською армією 7 листопада 1943 року. Понад 21 тисячу солдат і офіцерів Радянської Армії було нагороджено орденами та медалями. За відбиття Фастова від німецьких загарбників 31 солдат та офіцер отримали звання Героя Радянського Союзу.

 Пам'ятник (танк Т-34) радянським воїнам-танкістам, визволителям міста від окупантів

20 фастівчанам присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова». Серед них — учасники відбиття Фастова від німецьких військ — Герої Радянського Союзу І. Бобрикін, С. Гусєв, В. Міняєв.

Знане далеко за межами міста ім'я представника інтелігенції — лікаря, київського професора, Героя Радянського Союзу Петра Буйка, який врятував від вірної загибелі та відправки в Німеччину десятки фастівчан, приписуючи їм різноманітні хвороби. Професор активно допомагав партизанам, в результаті чого був заживо спалений нацистами в селі ЯрошівкаФастівського району.

Є серед Почесних громадян й інші ветерани війни та праці, які прославили Фастів — Є. Краснощоков, І. Гришин, В. Люцканов, І. Тимошенко.

За значний особистий вклад у розширення та зміцнення матеріальної бази промислового, житлового, соціально-культурного будівництва в місті Почесним званням були нагороджені колишні голови міської ради А. Боруца та А. Гірченко, районної — С. Дорошенко.


Становлення незалежності

Наприкінці 80-х років XX ст. Фастів став одним з центрів національно-демократичного руху. Тут відбулося кілька масових мітингів і перший в області політичний страйк (працівники заводу «Факел»), видавалися позацензурні газети «Позиція» та «У Хвастові». Лідерами антикомуністичної опозиції були С. Глембоцький, Б. Лучківська-Ситник, А. Черняк, В. Машков, В. Шевченко (очолював також демократичну опозицію в Київській обласній раді), В. Карпелюк, Ф. Безкидевич.

Серед видатних вчителів міста — І. Коровай — колишній вчитель математики школи-інтернату, Герой Соціалістичної Праці, М. Крючкова — ветеран педагогічної роботи, перший президент клубу ветеранів війни та праці «Надвечір'я», а ще О. Цьопич — майстер спорту, тренер дитячо-юнацької школи, який підготував чимало спортивної молоді. Став Почесним фастівчанином і заслужений майстер спорту, чемпіон Європи, володар Кубку світу з боксу Віталій Качановський.

Свого часу у Фастові жив і навчався відомий український композитор-пісняр Анатолій Горчинський. Саме за це фастівчани й відзначили його званням — Почесний громадянин міста. Цим званням відзначений також письменник і громадський діяч, народний депутат України в парламенті 2, 3 і 4 скликань, голова Національної ради України з питань телерадіомовлення Віталій Шевченко.

Сьогодні архітектурні особливості Фастова міцно пов'язані з іменем ще одного його Почесного громадянина — А. Древецького. Серед його робіт — скульптурна композиція воїнам-фастівчанам на кургані Слави, які загинули в роки німецько-радянської війни, пам'ятник Герою Радянського Союзу, фастівчанину Й. Чайковському. А ще Анатолій Анатолійович — автор пам'ятників великому Кобзареві та вченому-винахіднику М. Бенардосу. Сьогодні скульптор, член Національної спілки художників України. А. Древецький очолює міську школу народної майстерності.

У Фастові засновано Літературно-мистецьку премію імені поета-земляка В.Косовського, першими лауреатами якої стали А.Шевченко, Фастівський краєзнавчий музей, Л.Поліщук, А.Древецький, П.Полянський, С.Шолох, Ю.Хорунжий, С.Жук, В.Портяк, міська школа народної майстерності, Н.Черненко, В.Шевченко, О.Онищенко, С.Волкова, Є.Дудар, О.Неживий, М.Литвин, Т.Неліна.

Міськими головами Фастова в період незалежності України були: Несчотний Валерій Євгенович (голова міськради і міськвиконкому, до 1994), Тимофіїв Володимир Опанасович (1994—1997 та 2006—2007), Власенко Оксана Миколаївна (1998—2006), Пеньковий Олександр Миколайович (2010—2014), Нетяжук Михайло Володимирович (з 2014 (у жовтні 2015 переобраний повторно)).

1996 року відновила свою діяльність парафія УГКЦ[4].

Транспорт

Фастів є великим транспортним вузлом. Через нього проходять як автомобільні, так і залізничні шляхи.

Місто Фастів в першу чергу має зручне залізничне сполучення і є великою вузловою станцією. У Фастові знаходиться моторвагонне депо, в якому відстоюються і проходять обслуговування електропоїзди Південно-Західної залізниці. Формується і відправляється щоденно досить велика кількість вантажних поїздів. Великі обсяги і транзитних перевезень.

Станція Фастів приймає пасажирів дальнього і приміського сполучення. Тут зупиняються поїзди на Київ, Львів та інші великі міста. Приміські поїзди ходять на Київ, Миронівку через Білу Церкву, Козятин, Житомир, Святошин.

У Фастові є автобусна система, яка сполучає багато вулиць, сіл і міст з центром міста, та містом Києвом. Детальніше на статті Фастівський автобус.

Промисловість

Пивоварня Зіберта

Основу промислового потенціалу міста становлять 15 підприємств. Серед продукції, яка на них випускається: хімічне, електротермічне, нафтогазопереробне та газоспоживче обладнання, меблі, різноманітні оливи та мастила, швейні вироби, пивоборошно, поліграфічна продукція, хліб та хлібобулочні вироби.

У сфері промислового виробництва м. Фастів входить до десяти найбільших за обсягами виробництва регіонів Київської області.

Обсяги промислового виробництва в місті з року в рік зростають. Коли в 1997 році вони становили 44,3 млн грн, то в 2006 році (в порівняних цінах) 450,7 млн грн.

Основу промислового потенціалу міста становлять 17 великих і середніх підприємств.

Серед підприємств міста, які досягли в минулому році найкращих результатів — ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта». У 2006 році це підприємство відсвяткувало 100-річчя з дня заснування. З року в рік фастівські майстри пивоваріння неодноразово доводили, що вміють працювати на кінцевий результат, на зміцнення доброї репутації своєї продукції. В минулому році на підприємстві введена в дію нова лінія наливу пива та безалкогольних напоїв, освоєно нові види продукції: пиво «Оксамитове» у спецпляшках місткістю 1 л та безалкогольна «ностальгічна серія» — «Оболонь ситро», «Оболонь лимонад», «Оболонь оранж», «Кола нова». Розширюються ринки збуту — продукція експортується майже у 20 країн світу, а з травня 2006 року в США.

На ВАТ «Факел» також відбулися значні зміни. Крім вже освоєних ринків Росії та Білорусі підприємство активно завойовує український ринок. На продукцію, яка декілька років не випускалася, відновлено сертифікати, спеціалістами ведеться робота з розробки та освоєння нових видів продукції.

Успішно розвивається одне з нових підприємств міста — ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“» (поліграфічна промисловість). Обсяг інвестицій в основний капітал у 2006 році склав 9,86 млн грн, що на 81,2 % більше, ніж у 2005 році. Обсяг експорту продукції становить майже 10 млн дол. США.

Велика увага приділяється навчанню персоналу, для цих цілей залучаються іноземні спеціалісти. На базі ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“» утворилися нові підприємства за таким же напрямком діяльності: ТОВ «Юніверсал-Фолдер», ТОВ «Юнівест медіа», ТОВ «Юнівест Препрес».

Водонапірна вежа Шухова (Фастів), Київська область (демонтована 2012 року)

Нарощує обсяги виробництва ТОВ «Промгазтехнологія» в зв'язку зі збільшенням обсягу замовлень. Підприємство успішно проводить інвестиційну та інноваційну політику: в 2006 році витрати на придбання обладнання більш, ніж вдвічі перевищили аналогічні витрати 2005 року, а на освоєння нових видів продукції в звітному році направлено коштів на 24,7 % більше в порівнянні з 2005 роком.

На ВАТ «Електронагрівач» освоєно нові види продукції: вікна зі склопакетів, євробрус (для декоративного оздоблення будинків), нові види меблів. Для виробництва нової продукції закуплене нове обладнання.

Відбулися значні структурні та реорганізаційні зміни на ВАТ «Червоний Жовтень». На відокремленій частині цього підприємства створилося нове — ТОВ НВО ФЗХМ «Червоний Жовтень», і завдяки проведенню новим керівництвом активної інвестиційної політики на даному підприємстві в 2006 році, починаючи з травня, значними темпами нарощувалися обсяги виробництва.

Порівняно недавно (з середини 2004 року) розпочало свою діяльність ДП ВАТ "Київський завод металовиробів ім. Письменного.

В місті ведеться послідовна та наполеглива робота щодо реалізації зовнішньоекономічної політики, яка сприяє нарощуванню обсягів експорту продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.

Промислові підприємства міста мають партнерські стосунки з багатьма закордонними країнами. Серед них країни близького зарубіжжя: РосіяБілорусьМолдоваТуркменістан. Обсяги експортного постачання за 2006 рік становлять 18,8 млн дол. США. Серед підприємств, що здійснюють експортні операції ВАТ «Елопак-Фастів», ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“», ТОВ ЗТМ «Аріан», ВАТ «Факел», ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», ДП ВАТ «Київський завод металовиробів ім. Письменного».

Обсяги імпорту у 2006 році в порівнянні з 2005 роком зросли на 4,7 % і становлять 22,2 млн дол. США. Загальний товарообіг у 2006 році склав 41,1 млн дол. США, що становить до 2005 року 91,0 %.

Зростає вплив і підприємств малого бізнесу. Сьогодні в місті Фастів зареєстровано 5 спільних підприємств, 307 товариства з обмеженою відповідальністю, 382 мале приватне чи колективне підприємство, 7 кооперативів, 29 акціонерних товариств, 4 асоціацій.

Без створення юридичної особи працює 3883 підприємців. Ними налагоджено випуск м'ясних, ковбасних, кондитерських виробів, макаронів, газованої води, морозива, виробів з деревини, будівельних матеріалів. Приватними підприємцями надаються послуги у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, перевезення пасажирів та вантажів, по ремонту автомобілів, складної побутової техніки, взуття, меблів тощо.

Дивись також: Фастів (залізничний вузол).
Старий вокзал ст. Фастів (знесений)

Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. Найбільші серед них:

Моторвагонне депо ст. Фастів-1: структурний підрозділ Управління Південно-Західної залізниці (ПЗЗ). Основним видом робіт якого є обслуговування приміських залізничних перевезень у 9-ти областях України.

Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», перевезення вантажів, що легко псуються, ремонт рухомого складу.

Фастівська дистанція колії — підпорядкована службі колії ПЗЗ, спеціалізується на поточному утриманню колії в належному стані.

Всього на залізничних підприємствах працюють близько 5 тисяч чоловік.

Перспективи економічного розвитку та інвестицій

 «Молодіжний» парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
Фастівською міською радою проводиться наполеглива робота по залученню вітчизняних та іноземних інвестицій в місто. В умовах обмеженості внутрішніх та бюджетних ресурсів, а також необхідності виконання високих соціальних зобов'язань саме зовнішні джерела можуть надати місту вкрай необхідні матеріальні ресурси, нові технології та сировинні матеріали, впровадити сучасний менеджмент, сприяти залученню у міжнародний розподіл праці.
Парк ім. Гагаріна, Фастів
Протягом 2006 року до міської ради звернулася значна кількість потенційних інвесторів з пропозиціями щодо будівництва об'єктів промислового призначення та житла. Серед них: німецька компанія «Кнауф-Інсулейшн» (виробництво теплоізоляційних матеріалів та гіпсу), австрійська фірма ТОВ «Вінербергер» (виробництво цегли та грубої будівельної кераміки), німецько-польська фірма «Крайзель-Будівельні матеріали», російська ТОВ «Лауру індустрія» (виробництво кольорових металів), ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“» (розширення виробництва поліграфічної продукції), українська фірма ТОВ «Лан Трейд» (переробка сої та насіння соняшника, виробництво шлакоблоків), ТОВ «Світлиця» (будівництво багатоповерхових житлових будинків), ТОВ «Тесей»(будівельна компанія).

Гребля на річці Унава, Фастів.

У 2006 році продовжувалося будівництво нових підприємств: кондитерської фабрики французької фірми «Валео-Люкс» (вул. Транспортна) та підприємство з виготовлення нафтопереробного та газовикористовуючого обладнання ТОВ «Завод нафтових технологій» (вул. Поліграфічна).

 Освіта, культура та спорт

Спорткомплекс «Машинобудівник» ім. В. Качановського

В місті функціонують: 12 загальноосвітніх шкіл, природничо-математична школа-ліцей, 1 вечірня загальноосвітня школа, професійно-технічне училище № 18, 11 дитячі дошкільні заклади, 5 позашкільних закладів освіти, станція юних техніківстанція юних натуралістів, будинок творчості дітей та юнацтва, школа народної майстерності, дитяча юнацько-спортивна школа, а також дитячий будинок змішаного типу.

В культурних закладах Фастова працює 42 клубних формування, 23 колективи художньої самодіяльності. З них понад 17 — це дитячі, в яких розвивають свій творчий потенціал понад 500 хлопчиків та дівчаток. Всього закладами культури охоплено майже 1,5 тисяч осіб. Понад 550 дітей навчається в дитячій музичній школі. Дев'ять колективів художньої самодіяльності мають високе звання аматорський «народний» та «зразковий».

Щедра фастівська земля на обдаровану спортивну молодь. За останні чотири роки фастівськими спортсменами завойовано на чемпіонатах країни та міжнародних турнірах 20 золотих, 35 срібних, 40 бронзових медалей За цей час підготовлено 6 майстрів спорту України, 67 кандидатів у майстри.

Релігія

В місті діють релігійні громади багатьох конфесій:

  • РКЦ — громада Воздвиження Святого Хреста.
  • РПЦ
  • УГКЦ — громада св. вмч. Димитрія Солунського[5][6].
  • УПЦ КП; 17 листопада 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив новозбудований храм на честь Св. вмц. Варвари[7]
  • УПЦ МП — громада Покрови Пресвятої Богородиці

Музеї

 

Фірмовий блок Фастівського державного краєзнавчого музею

Музей історії міста

Архітектурний пам'ятник

Дерев'яна Покровська церква (17791781)

Католицький костел (початок XX ст.)

Фастівський краєзнавчий музей[8][9]

Поруч із будівлею Фастівського залізничного вокзалу розташований Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР.

Краєзнавчий музей, Фастів

З нагоди 10-ї річниці святкування Незалежності України в місті споруджено музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано передвступний Акт Злуки.

 


Видатні особистості

Уродженці Фастова

У Фастові народились/жили: