№ з/п |
Прізвище, ім’я, по батькові |
|
1. |
Азаров Олександр Ігорович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
2. |
Астахов Олександр Володимирович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
3. |
Балашкевич Леонід Анатолійович |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
4. |
Безуглий Сергій Васильович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
5. |
Веремейчик Віктор Петрович |
«Європейська Солідарність» |
6. |
Войтина Оксана Богданівна |
«ВО «Батьківщина» |
7. |
Година Максим Анатолійович |
«Європейська Солідарність» |
8. |
Гросул Андрій Євгенович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
9. |
Гульчук Євген Олександрович |
«Європейська Солідарність» |
10. |
Гутевич Юрій Станіславович |
«ОПЗЖ» |
11. |
Данилюк Надія Миколаївна |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
12. |
Дармостук Сергій Анатолійович |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
13. |
Дерепа Тарас Григорович |
«ОПЗЖ» |
14. |
Джура Світлана Анатоліївна |
«ВО «Батьківщина» |
15. |
Єременко Валерій Вікторович |
ВО «Батьківщина» |
16. |
Ільющенко Дмитро Володимирович |
«Європейська Солідарність» |
17. |
Кармалюк Костянтин Петрович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
18. |
Кириленко Олександр Григорович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
19. |
Лісовий Григорій Федорович |
«СЛУГА НАРОДУ» |
20. |
Максименко Євген Сергійович |
«СИЛА І ЧЕСТЬ» |
21. |
Маленівський Віктор Володимирович |
«СИЛА І ЧЕСТЬ» |
22. |
Мірошкін Олег Олександрович |
«Європейська Солідарність» |
23. |
Мондзелевський Едуард Адольфович |
«СИЛА І ЧЕСТЬ» |
24. |
Нагребельна Марія Сергіївна |
«ВО «Батьківщина» |
25. |
Пасічнюк Юлія Миколаївна |
«ОПЗЖ» |
26. |
Сажин Кирило Борисович |
ВО «Батьківщина» |
27. |
Семенюк Максим Андрійович |
«Європейська Солідарність» |
28. |
Симоненко Тетяна Олександрівна |
СИЛА І ЧЕСТЬ» |
29. |
Сингаєвська Марія Андріївна |
«СЛУГА НАРОДУ» |
30. |
Сірик Світлана Петрівна |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
31. |
Складана Лариса Іванівна |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
32. |
Снігир Юлія Вікторівна |
«Європейська Солідарність» |
33. |
Сперкач Наталія Василівна |
ВО «Батьківщина» |
34. |
Степура Алла Олегівна |
«Європейська Солідарність» |
35. |
Ткачова Любов Олегівна |
«СЛУГА НАРОДУ» |
36. |
Федун Костянтин Олександрович |
«ОПЗЖ» |
37. |
Фоя Вероніка Степанівна |
«Європейська Солідарність» |
38. |
Черницький Роман Йосипович |
«Європейська Солідарність» |
39. |
Шелест Владислав Володимирович |
«Європейська Солідарність» |
40. |
Шульга Валерій Володимирович |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
41. |
Юрченко Крістіна Юріївна |
«ЗА МАЙБУТНЄ» |
Постійна комісія з питань регламенту, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів, законності і правопорядку, зв’язків із засобами масової інформації, громадськістю та політичними партіями, регуляторної політики
1 | Гутевич Юрій Станіславович | Голова постійної комісії |
2 | Безуглий Сергій Васильович | |
3 | Фоя Вероніка Степанівна |
Постійна комісія з питань соціально-економічного розвитку, підприємницької діяльності, податкової політики, інвестицій, промисловості, транспорту, зв’язку та торгівлі
1 | Ільющенко Дмитро Володимирович | Голова постійної комісії |
2 | Мірошкін Олег Олександрович | |
3 | Єременко Валерій Вікторович | |
4 | Лісовий Григорій Федорович | |
5 | Кириленко Олександр Григорович | |
6 | Федун Костянтин Олександрович |
Постійна комісія з питань бюджету та фінансів
1 | Степура Алла Олегівна | Голова постійної комісії |
2 | Максименко Євген Сергійович | |
3 | Шульга Валерій Володимирович | |
4 | Снігир Юлія Вікторівна | |
5 | Година Максим Анатолійович | |
6 | Сірик Світлана Петрівна |
Постійна комісія з питань екології, агропромислового комплексу, використання та охорони земельних, водних та інших ресурсів
1 | Маленівський Віктор Володимирович | Голова постійної комісії |
2 | Сажин Кирило Борисович | |
3 | Кармалюк Костянтин Петрович | |
4 | Астахов Олександр Володимирович | |
5 | Войтина Оксана Богданівна |
Постійна комісія з питань освіти, науки, сім’ї, молоді, спорту, розвитку туризму, культури та духовності
1 | Складана Лариса Іванівна | Голова постійної комісії |
2 | Ткачова Любов Олегівна | |
3 | Мондзелевський Едуард Адольфович | |
4 | Пасічнюк Юлія Миколаївна |
Постійна комісія з питань охорони здоров’я і соціального захисту
1 | Данилюк Надія Миколаївна | Голова постійної комісії |
2 | Азаров Олександр Ігорович | |
3 | Нагребельна Марія Сергіївна | |
4 | Черницький Роман Йосипович |
Постійна комісія з питань управління комунальним майном, діяльності комунальних підприємств та житлово-комунального господарства
1 | Шелест Владислав Володимирович | Голова постійної комісії |
2 | Дармостук Сергій Анатолійович | |
3 | Семенюк Максим Андрійович | |
4 | Гульчук Євген Олександрович | |
5 | Джура Світлана Анатоліївна | |
6 | Юрченко Крістіна Юріївна |
Постійна комісія з питань розвитку територій, архітектури та містобудування
1 | Симоненко Тетяна Олександрівна | Голова постійної комісії |
2 | Сингаєвська Марія Андріївна | |
3 | Дерепа Тарас Григорович | |
4 | Гросул Андрій Євгенович | |
5 | Сперкач Наталія Василівна |
Цей розділ знаходиться у стадії заповнення. Приносимо свої вибачення.
1. Веремейчик Віктор Петрович
|
- |
голова районної ради.
|
2. Балашкевич Леонід Анатолійович
|
- |
заступник голови районної ради. |
3. Гутевич Юрій Станіславович
|
- |
голова постійної комісії з питань регламенту, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів, законності і правопорядку, зв’язків із засобами масової інформації, громадськістю та політичними партіями, регуляторної політики.
|
4. Ільющенко Дмитро Володимирович |
- |
голова постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, підприємницької діяльності, податкової політики, інвестицій, промисловості, транспорту, зв’язку та торгівлі.
|
5. Степура Алла Олегівна |
- |
голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів.
|
6. Маленівський Віктор Володимирович
|
- |
голова постійної комісії з питань екології, агропромислового комплексу, використання та охорони земельних, водних та інших ресурсів.
|
7. Складана Лариса Іванівна |
- |
голова постійної комісії з питань освіти, науки, сім’ї, молоді, спорту, розвитку туризму, культури та духовності.
|
8. Данилюк Надія Миколаївна
|
- |
голова постійної комісії з питань охорони здоров’я і соціального захисту. |
9. Шелест Владислав Володимирович |
- |
голова постійної комісії з питань управління комунальним майном, діяльності комунальних підприємств та житлово-комунального господарства.
|
10. Симоненко Тетяна Олександрівна
|
- |
голова постійної комісії з питань розвитку територій, архітектури та містобудування. |
11. Єременко Валерій Вікторович
|
- |
голова депутатської фракції "БАТЬКІВЩИНА" у районній раді |
12. Безуглий Сергій Васильович |
- |
голова депутатської фракції «СЛУГА НАРОДУ» у районній раді. |
Г Р А Ф І К
особистого прийому громадян
керівництвом Фастівської районної ради
№ |
Прізвище, ім’я, по батькові |
Посада |
День прийому |
Години прийому |
1. |
Веремейчик Віктор Петрович |
Голова районної ради |
ЧЕТВЕР |
8.00-12.00 |
2. |
Балашкевич Леонід Анатолійович |
Заступник голови районної ради |
СЕРЕДА |
8.00-12.00 |
3. |
ВЛАСЮК Галина Леонідівна |
Керуючий справами виконавчого апарату районної ради |
ВІВТОРОК |
8.00-12.00 |
Герої Радянського Союзу, Герої України, Герої Соціалістичної праці, інваліди Великої вітчизняної війни, жінки, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», та інші громадяни, які мають заслуги перед Батьківщиною, приймаються позачергово.
Посада |
Прізвище, ім’я, по батькові |
Телефон |
Кабінет |
Голова районної ради |
Веремейчик Віктор Петрович |
6-18-88 6-21-42 |
217 |
Заступник голови районної ради | Балашкевич Леонід Анатолійович | 6-31-10 | 203 |
Керуючий справами виконавчого апарату районної ради |
Власюк Галина Леонідівна |
6-14-27 |
202 |
Начальник організаційного відділу |
Бодарацька Юлія Михайлівна |
5-44-28 |
201 |
Начальник відділу фінансово-господарського забезпечення, головний бухгалтер |
Бігоцька Людмила Миколаївна |
5-35-29 |
207 |
Начальник відділу з управління комунальною власністю |
Демидович Марія Юріївна |
5-35-29 |
207 |
Оператор комп’ютерного забезпечення |
|
6-18-88 |
217 |
Фастівський район розташований у межах Придніпровської височини, в західній частині Київської області на площі 896,25 кв.км, що становить 3,1% території області. Межує на півночі з Макарівським районом, на сході – з Васильківським, на південному сході – з Білоцерківським, на півдні – зі Сквирським районами Київської області, на заході – з Попільнянським районом Житомирської області. Адміністративний центр району – м.Фастів, розташований за 64 км від м.Києва.
Грунтовий покрив представлений, в основному, чорноземами – 43% та підзоленими грунтами. З корисних копалин можна виділити граніти, глини, суглинки, торф і пісок.
В своєму складі район має 48 населених пунктів, які об’єднані в 23 сільські та 2 селищні ради.
Чисельність постійного населення району складає – 30726 осіб, із них:
Міське населення – 9325 осіб.
Сільське населення – 21401 осіб.
Фастівський район – сільськогосподарський. Власних коштів вистачає на покриття 24,8% потреб, решта дотації.
Причини високого рівня дотаційності:
В користуванні усіх категорій господарств знаходиться 54,5 тис. га сільгоспугідь, в т.ч. 49,4 тис. га ріллі.
В районі здійснюють сільськогосподарську діяльність 27 підприємств:
ПСП «Агрофірма Світанок», ПП “Аскон”, ТОВ “Агрофон”, ФГ “Полісся”, ТОВ “Світанок”, СТОВ “Відродження”, СТОВ “Перемога” , ДП “М.Половецьке”, ПП “Колос”, СТОВ “Кам'янка”, ФГ “Хорс-КЛМ”, СТОВ“Журавлівське”, ПАТ “Унавське”, ДП ДГ “Оленівське”, ВП НУБіП Великоснітинське НДГ ім.О.В. Музиченка", ДП ДГ «Борівське», ІС НААНУ, ПСП «Агрофірма «Конкорд-Агро», ФГ «Агроленд», ТОВ «УБІС», ТОВ “Аграрні системні технології”, СТ «Настуся», ТОВ «НВП УкрЕлітЦентр», ПСП «Амарант-Агро», ТОВ ”УкрЕлітАгро”, ФГ ”Фастівське”, ФГ ”Родина”, СФГ ”Карміл”.
Промислове виробництво в районі здійснюють 5 підприємств:
№ п/п |
Назва підприємства |
Вид продукції |
Юридична адреса |
---|---|---|---|
1. |
ТОВ "Меркс Інтеріо" |
Офісні меблі |
08520, Фастівський р-н, смт Борова вул.Нововокзальна,1 (04565) 4-13-02, 496-39-50 |
2. |
ТОВ "ГРАС-Україна"
|
Протипожежне обладнання |
08512, Фастівський р-н, с.Дорогинка, пров.Колгоспний, 28; (04565) 43317 |
3. |
ТОВ «Сіпан» |
Щебінь та щебенева продукція |
08512, Фастівський р-н с.Дорогинка, вул.Кірова,6 (04565) 43-3-19 |
4. |
Кощіївська філія ТОВ «Клесівський кар’єр нерудних копалин «Технобуд»» |
Щебінь та щебенева продукція |
08512, Фастівський р-н, с.Дорогинка, вул.Центральна,6 (04565) 43-3-19 |
5. |
ТОВ "Аміда плюс" |
Поліграфічна та печатна продукція |
Юр.адреса: 04054 м.Київ, вул.Тургенівська,38 Адреса діяльності: Фастівський р-н, с.М.Снітинка, вул.Гагаріна,160-б; (044)594-20-41, 594-20-51 |
6. |
ТОВ «ФАЗОР» |
Біоетанол, барда після спиртова, сивушне масло |
08550, Фастівський р-н, смт.Кожанка, територія цукрозаводу, 1-б т.(044)425-52-64 |
Мале підприємництво є потужним ресурсом розвитку регіону, який спрямований на насичення споживчого ринку товарами та послугами.
Кількість діючих юридичних осіб складає – 698 одиниці, кількість діючих фізичних осіб-підприємців – 1177.
Питома вага надходжень від підприємств малого бізнесу до районного бюджету складає 14%.
Транспортна галузь в районі є важливою складовою у структурі господарства. Послуги з перевезення пасажирів надають ТОВ "Фастів Авто Транс» та 5 приватних перевізників.
Освіта.
На території району функціонує: 8 дошкільних навчальних закладів (30 груп, де виховується 706 дітей), 22 загальноосвітніх та 1 позашкільний навчальні заклади в яких навчається 3282 учня, 6 дитячих будинків сімейного типу та 3 прийомні сім'ї в яких виховується 52 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
Медицина.
Мережа медичних установ: Фастівська ЦРЛ, КЗ "Фастівський Центр первинної медико-санітарної допомоги" (15 амбулаторій ЗПСМ, 4 ФАПи, 19 ФП, відділення вузьких спеціалістів та відділення невідкладної допомоги) та Фастівська станція екстреної медичної допомоги КЗ КОР "КОЦЕМДтаМК".
Адміністративно-територіальний устрій Фастівського району
(станом на 01.01.2016р.)
№
п/п
|
Міські, селищні, сільські ради та населенні пункти в них
|
Загальна площа території
(тис.га)*
|
Кількість
населення
|
Кількість
виборців
|
---|---|---|---|---|
Селищні ради |
|
|
|
|
1.
|
Борівська
|
|
|
|
|
сел. Борова
|
740,8
|
8175
|
6049
|
2.
|
Кожанська
|
|
|
|
|
сел.Кожанка
|
993,1
|
2697
|
1893
|
|
с.Софіївка
|
52,5
|
228
|
153
|
|
с.Степове
|
40,1
|
86
|
78
|
Сільські ради |
|
|
|
|
3.
|
Бортниківська
|
|
|
|
|
с.Бортники
|
299,3
|
260
|
171
|
4.
|
Великогуляківська
|
|
|
|
|
с. Великі Гуляки
|
5562,9
|
527
|
401
|
|
с.Василівка
|
32,4
|
2
|
2
|
|
с.Федорівка
|
147,9
|
73
|
64
|
5.
|
Великоснітинська
|
|
|
|
|
с. Велика Снітинка
|
584,1
|
2714
|
2147
|
6.
|
Веприцька
|
|
|
|
|
с.Веприк
|
499,1
|
1072
|
835
|
|
с.Млинок
|
55,8
|
13
|
13
|
7.
|
Волицька
|
|
|
|
|
с.Волиця
|
599,0
|
540
|
433
|
8.
|
Дідівщинська
|
|
|
|
|
с. Дідівщина
|
332,2
|
802
|
587
|
|
с. Вільшанська Нива
|
18,3
|
4
|
3
|
|
с.Деминівка
|
107,4
|
95
|
79
|
9.
|
Дмитрівська
|
|
|
|
|
с. Дмитрівка
|
315,0
|
564
|
432
|
|
с. Півні
|
230,8
|
204
|
171
|
10.
|
Дорогинська
|
|
|
|
|
с.Дорогинка
|
530,93
|
677
|
548
|
|
с. Кощіївка
|
|
141
|
123
|
11.
|
Кищинці
|
|
|
|
|
с. Кищинці
|
246,5
|
287
|
259
|
12.
|
Малополовецька
|
|
|
|
|
с. Малополовецьке
|
818,2
|
953
|
778
|
|
с. Тарасівка
|
46,9
|
12
|
14
|
13.
|
Малоснітинська
|
|
|
|
|
с. Мала Снітинка
|
165,9
|
1113
|
817
|
|
с. Велика Офірна
|
208,4
|
792
|
569
|
|
с. Мала Офірна
|
137,5
|
330
|
269
|
14.
|
Мотслобідська
|
|
|
|
|
с. Мотовилівська Слобідка
|
207,4
|
620
|
488
|
15.
|
Оленівська
|
|
|
|
|
с. Оленівка
|
299,1
|
600
|
462
|
16.
|
Паляничинська
|
|
|
|
|
с.Паляничинці
|
258,8
|
605
|
470
|
17.
|
Пилипівська
|
|
|
|
|
с. Пилипівка
|
218,1
|
381
|
279
|
|
с. Єлизаветівка
|
71,0
|
50
|
44
|
|
с. Королівка
|
254,2
|
459
|
369
|
18.
|
Пришивальницька
|
|
|
|
|
с. Пришивальня
|
224,8
|
244
|
185
|
|
с. Вишня
|
38,0
|
19
|
18
|
|
с. Кончаки
|
77,5
|
44
|
40
|
19.
|
Скригалівська
|
|
|
|
|
с. Скригалівка
|
199,8
|
224
|
197
|
|
с. Ставки
|
286,8
|
429
|
361
|
20.
|
Томашівська
|
|
|
|
|
с. Томашівка
|
249,5
|
379
|
318
|
|
с. Ярошівка
|
161,5
|
217
|
191
|
21.
|
Триліська
|
|
|
|
|
с. Триліси
|
894,4
|
1796
|
1471
|
22.
|
Фастівецька
|
|
|
|
|
с. Фастівець
|
314,0
|
1008
|
743
|
|
с. Гвардійське
|
32,0
|
258
|
156
|
|
с. Клехівка
|
108,0
|
342
|
251
|
23.
|
Червоненська
|
|
|
|
|
с. Червоне
|
280,04
|
530
|
401
|
24.
|
Червономотовилівська
|
|
|
|
|
с. Червона Мотовилівка
|
1006,3
|
3253
|
2491
|
|
с. Велика Мотовилівка
|
492,9
|
1242
|
798
|
|
с.Вишняки
|
87,2
|
278
|
179
|
|
с. Тарасенки
|
9,0
|
5
|
3
|
25.
|
Яхнівська
|
|
|
|
|
с. Яхни
|
305,6
|
471
|
368
|
|
Усього:
|
18740,17
|
35815
|
27171
|
* - площа території ради з населеними пунктами
БОРІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
В центрі селища Борова знаходиться меморіальний комплекс на честь героїчних подвигів захисників Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни, який було відкрито в 1987 році.
Біля Будинку культури знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії, могила партизанки Л.Ф. Дідківської і пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 37 воїнів, в роки війни загинуло 224 жителі смт. Борова. Пам’ятник відкрито в 1967 році. Пам’ятник партизанці Маріїї Круковській знаходиться по вулиці Пушкіна.
В лісі знаходиться пам’ятний знак на місці загибелі командира 4-го батальона Київського партизанського об’єднання.
Також є пам’ятник громадянам, які загинули під час аварії в роки Великої Вітчизняної війни на станції Мотовилівка.
На фасаді приміщення школи 1-3 ступенів встановлено в 1979 році меморіальну дошку на честь Героя Радянського Союзу Соколова А.М.
На фасаді приміщення школи 1-2 ступенів в Білках встановлено меморіальну дошку на честь партизанки Марії Круковської.
В селищі Борова по вулиці Садовій знаходиться маєток генерала Уланова, в якому в 1900 році проживав генерал-лейтен К.К. Ратник, начальник Балтійського суднобудівного заводу 1893-1905 р.р., генеральний конструктор і керівник будівництва крейсера “Аврора”. На кладовищі знаходиться могила Ратника.
На території дослідної станії Кокос знаходиться маєток, який збудував К.К. Ратник в 1905 році. Маєток збудовано в вигляді капітанського містка.
На вулиці І. Франко зберігся маєток 1905 року лісопромисловця Аншеля Бріксмана. Поряд з маєтком перша в селищі крамниця Бріксмана.
В селищі Борова знаходяться могили і пам’ятники воїнам-інтернаціоналістам Бойка В.Ж. та Іванкова В.А.
В центрі села встановлено пам’ятник січовим стрільцям (відкриття - 14.11.2008 р.), а в лісі знаходиться хрест січовим стрільцям.
На території старого кладовища розташований пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 років (встановлено в 1993 році).
На території Борівської селищної ради знаходиться три поселення VІІ-ІІІ ст. до н.е.
БОРТНИКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Бортники знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії в якій поховано 82 бійця. Пам’яник на могилі було встановлено в 1952 році, а в 1966 році і в 1990 році були проведені реконструкції пам’ятника. В роки війни загинуло 86 воїнів-односельчан.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
На території Бортниківської сільської ради знаходиться поселення ХІХ ст.н.е.
ВЕЛИКОГУЛЯКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Великі Гуляки знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 25 воїнів. В роки війни загинуло 114 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1955 році.
На хуторі Василівка на кладовищі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Кількість воїнів похованих в братській могилі невідома. В роки війни загинуло 16 хуторян. Пам’ятник встановлений в 1966 році.
В селі Федорівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 15 воїнів. В роки війни загинув 61 односельчанин. Пам’ятник встановлений в 1952 році.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
На території Великогуляківської сільської ради знаходяться пам’ятки археології. В селі В. Гуляки курганна група та кургани ІІІ-І тис. до н.е., в селі Федорівка курган ІІІ-І тис. до н.е. та поселення ХІ-ХІІ ст.н.е.
ВЕЛИКОСНІТИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Велика Снітинка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 23 воїни. В роки війни загинув 201 односельчанин. Пам’ятник відкрито в 1953році.
На приміщенні адмінбудинку НДГ “Великоснітинське” встановлено меморіальну дошку заслуженому працівнику сільського господарства О.В. Музиченку (відкрито в 2004 році).
На кладовищі в 1994 році встановлено хрест в пам’ять про голодомор.
На території Великоснітинської сільської ради знаходиться 24 пам’ятки археології. Серед них кургани, поселення, городище, змієві вали, могильники. Найбільш відомі поселення VІ-Іvст.до н.е. (скіфського часу) та поселення ІІІ-ІV ст.н.е. (черняхівська культура).
ВЕПРИКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Меморіальний музей К.Г. Стеценка
Музей українського композитора-класика розміщено в будівлі, спорудженій на місці старої дерев’яної хати в якій проживав К.Г. Стеценко з родиною з 1920 року по 1922 рік. В цій же хаті в квітні 1922 року помер композитор. Стара хата не підлягала відновленню і на її місці в 1982 році було побудовано приміщення музею Стеценка. Веприцький меморіальний комплекс включає в себе музей-садибу, могилу і пам’ятник композитора. В 1970 році на могилі К. Стеценка встановлено пам’ятник, автором якого є відомий скульптор Галина Кальченко. Біля пам’ятника Стеценку в 2000 році поховано поета В.І. Косовського і в 2004 році на могилі поета встановлено пам’ятник.
На хуторі Млинок знаходиться ряд пам’яток археології. Це – курганна група, городище скіфського періоду ІІІ-І тис.дон.е., городище ХІ-ХІІІст.н.е., вал ХVІІІ ст.н.е.
В селі Веприк знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинув 238 односельчанин. Пам’ятник відкрито в 1967році.
На кладовищі знаходиться могила і пам’ятник воїна-інтернаціоналіста С.А. Жукова.
Меморіальна дошка на лісництві — Колодзейському Л.В. заслуженому лісоводу України.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
ВОЛИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Волиця знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії в якій поховано 55 солдат і офіцерів. Пам’ятник відкрито в 1954 році. Також є пам’ятник загиблим односельчанам. В роки війни загинуло 113 односельчан.
По вулиці Боярицька в селі Волиця встановлено пам’ятний знак загиблому Герою Радянського Союзу Т.О. Бояринцеву.
На ториторії Волицької сільської ради знаходиться ряд пам’яток археології: курганний могильник VІ-ІІІ ст.до н.е., поселення ІІІ-ІV н.е., змієвий вал Х-Хіст н.е.
ДІДІВЩИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан знаходяться в центрі села. В братській могилі поховано 154 воїни. В роки війни загинуло 199 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1952 році.
На кладовищі знаходиться братська могила січових стрільців. На могилі стоїть дерев’яний хрест. Також на кладовищі стоїть хрест на братській могилі жертв голодомору.
На ториторії Дідівщинської сільської ради знаходиться 8 пам’яток археології: могильник ІV ст. н.е., кургани ІІІ-ІІ-І тис.до н.е., поселення VІІ-ІІІ-ІІ ст.до н.е.
ДМИТРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Півні Дмитрівської сільської ради знаходиться пам’ятка архітектури – Іоанозлатоуська церква, яка побудована в 1824 році. Церква дерев’яна, покрівля — оцинковане залізо.
В селі Півні розташована братська могила воїнів Радянської Армії в якій поховано 28 солдат і офіцерів. Пам’ятник відкрито в 1955 році. Також є пам’ятник загиблим односельчанам. В роки війни загинув 81 односельчанин. Пам’ятник відкрито в 1980 році.
В селі Дмитрівка знаходиться могила воїнів Радянської Армії. Пам’ятник відкрито в 1953 році. В роки війни загинуло 38 односельчан.
На кладовищі знаходиться пам’ятник воїну-інтернаціоналісту Струтинському І.А.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
ДОРОГИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
На повороті до села Дорогинка стоїть пам’ятний барельєф Герою Радянського Союзу А.С. Грисюку.
На початку села в лісі, біля дороги стоїть пам’ятний обеліск жертвам фашизму на місці загибелі 5 жителів села, розстріляних восени 1943 року німцями за зв’язок з партизанами. Обеліск встановлено в 1960 році.
На приміщенні старої школи де навчався А.С. Грисюк встановлено в 1960 році меморіальну дошку.
В центрі села Дорогинка знаходиться братська могила воїнів-визволителів та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 5 воїнів. В роки війни загинуло 172 односельчан.
В центрі села споруджений пам’ятний знак – хрест жертвам голодомору.
В селі Кощіївка знаходиться братська могила 16 воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинув 61 односельчанин.
В селі споруджений пам’ятний знак – хрест жертвам голодомору.
На ториторії Дорогинської сільської ради знаходиться 20 пам’яток археології, 6 в селі Дорогинка і 14 пам’яток в селі Кощіївка. В основномк це поселення VІІ-ІІ тис до н.е., курганна група VІІІ-V Іст.до н.е., змієвий вал ХІ ст. н.е.
КИЩИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
На кладовищі знаходиться братська могила 5 воїнів-визволителів та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинуло 58 жителів села Кищинці. Пам’ятник відкрито в 1952 році.
В 1993 році на кладовищі відкрито пам’ятник жертвам голодомору 1932-1933 років. В ці роки в селі померло 265 чоловік.
КОЖАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
Пам’ятка архітектури «Покровська церква»
Церква побудована в 1758 році. Згідно легенди церкву допомогали будувати гайдамаки. Коли селом проходили війська Швачки селяни з Кожанки розпочинали будувати церкву на місці зруйнованої, але їм важко було доставляти будівельні матеріали. Тож за вказівкою Швачки гайдамаки дали селянам грошей і допомогли будувати церкву. Церква знаходиться в центрі села. Побудована з дерева, на камінному фундаменті, покрівля — оцинковане залізо.
На території Кожанської селищної ради знаходяться пам’ятки археології: 4 поселення черняхівської культури VI тис. до н.е. та VІ–VІІ ст. н.е.
В селищі Кожанка знаходиться ряд пам’ятників історії пов’язаних з подіями війни. На території цукрового комбінату знаходиться група братських могил воїнів Радянської армії. 49 воїнів, які загинули поховано в 9 братських могилах. В 1965 році на братській могилі відкрито пам’ятник. На кладовищі селища знаходиться братська могила 37 радянських воїнів.
Встановлено меморіальні дошки пам’яті загиблим героям - учасникам антитерористичної операції Гуріч Сергію Миколайовичу (15.12.1987-02.02.2015) та Сабадаш Андрію Васильовичу (28.01.1971-02.02.2015) – відкрито 27 травня 2015 року, і учаснику Революції гідності (Майдану) та АТО - Галущенку Андрію Вікторовичу (02.02.1975-02.09.2015) - відкрито 02 лютого 2016 року. Меморіальні дошки розташовані на фасаді Кожанської ЗОШ 1-3 ст.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
В центрі селища знаходиться пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В роки війни загинуло 307 жителів Кожанки та Зубарів. Пам’ятник відкрито в 1976 році.
Біля школи знаходиться братська могила 41 воїна Радянської Армії. В 1953 році на могилі було відкрито пам’ятник.
Братська могила 32 воїнів Радянської Армії знаходиться в селі Зубарі. В 1953 році на братській могилі було відкрито пам’ятник.
Крім того на території Кожанської селищної ради знаходяться могила Героя Радянського Союзу І.Д. Миколаєнка, могила невідомого солдата, могила воїна-інтернаціоналіста О.В. Остапенка, братська могила партизанської сім’ї Пастернаків (с. Степове).
На території Кожанської селищної ради знаходяться пам’ятки археології: 4 поселення черняхівської культури VI тис. до н.е. та VІ—VІІ ст. н.е.
МАЛОПОЛОВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Малополовецьке знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 109 воїнів. В роки війни загинуло 211 односельчан.
В 1943 році в приміщенні сільської лікарні знаходився евакогоспіталь. Воїнів, які померли від ран поховано в братській могилі на території госпіталю. В 1967 році було проведено перезахоронення воїнів від лікарні в братську могилу в центрі села і відкрито пам’ятник в 1970 році.
На березі річки, за селом знаходиться братська могила 98 воїнів Радянської Армії, яких в листопаді 1943 року розстріляли фашисти. В 1958 році місцеві майстри спорудили на місці розстрілу односельчан пам’ятник. В 1966 році біля пам’ятника було встановлено 2 столи на яких написані прізвища загиблих.
В колгоспному саду знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в жорстоких боях в грудні 1943 року—січні 1944 року. В братській могилі поховано 97 воїнів, прізвища відомо тільки 32 воїнів. В 1960 року на братській могилі був відкритий пам’ятник.
На кладовищах 3 хрести жертвам Голодомору 1932-33 років.
В селі Малополовецьке знаходяться 10 пам’яток археології — це кургани VІІ—І тис. до н.е. та поселення доби бронзи ІІ тис. до н.е. і початку раннього залізного віку.
МАЛОСНІТИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Мала Снітинка знаходиться група братських могил воїнів-визволителів, в яких поховано 10 бійців. В 1955 році встановлено пам’ятник. Під час війни загинуло 64 жителя Малої Снітинки, 48 жителів Малої Офірни та 110 жителів з Великої Офірни. На честь воїнів-односельчан в селі Велика Офірна встановлено пам’ятник в 1967 році.
В Великій Офірні встановлено в 1940 році пам’ятник на могилі громадян, які були замучені білогвардійцями в 1921 році.
На ториторії Малоснітинської сільської ради знаходиться 10 пам’яток археології, більшість з яких знаходиться на території села Мала Офірна. Найбільш відомі пам’ятки — це скіфські кургани VІІ—VІ ст. до н.е., поселення ІІ тис до н.е. та Давньої Русі ХІ—ХІІ ст.н.е., стоянки ІІІ тис.до н.е. курганний могильник раннього залізного віку.
МОТОВИЛІВСЬКОСЛОБІДСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Мотовилівська Слобідка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник землякам, що загинули в роки війни. В боях біля села загинуло 29 солдат Радянської Армії і 95 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1955 році, а в 1982 замінено.
На приміщенні школи в 1959 році було встановлено меморіальну дошку партизану, односельчанину Прилипко Д.Й., який в 1941 році був замучений фашистами.
В 1975 році на станції Сорочий Брід було встановлено пам’ятник у вигляді стели на братській могилі 91-го будівельного шляхового залізничного батальйону, бійці якого загинули в 1943 році. Під час бомбардування загинуло 40 залізничників і 22 були тяжко поранені.
На території Мотовилівськослобідської сільської ради знаходиться багато цікавих пам’яток археології. Найцікавіші з них — це курган ІІІ—І тис. до н.е., поселення доби бронзи ІІ тис до н.е. та Давньої Русі ХІІ—ХІІ ст.н.е., поселення раннього залізного віку.
ОЛЕНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Оленівка знаходиться пам’ятник на честь воїнів-односельчан та братська могила воїнів-визволителів. В 1950 році громадськість села Оленівка своїми силами встановила обеліск на братській могилі. В 1953 році було відкрито пам’ятник, а в 1985 році пам’ятник замінили, територію благоустроїли. При визволенні села загинуло 43 воїни, в роки війни загинуло 150 односельчан.
В селі знаходиться пам’ятник жертвам голодомору.
На території села Оленівка знаходиться ряд пам’яток археології. Серед них курган ІІІ—І тис.до н.е. та поселення ІІ тис.до н.е. і поселення раннього залізного віку.
ПАЛЯНИЧИНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Паляниченці знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В боях на території села загинуло 40 воїнів Радянської Армії. В роки війни загинуло 99 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1948 році, в 2002 році пам’ятник було відреставровано, а територію благоустроєно.
На кладовищі пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 років.
На території села Паляниченці знаходиться ряд пам’яток археології: курган ІІІ—І тис.до н.е. та поселення ІV—ІІІ тис.до н.е., ІІ тис.до н.е.
ПИЛИПІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Пам’ятка архітектури – Михайлівська церква (1836 рік)
За легендами церкву розпочали будувати полк декабристів, які були розквартировані в селі Триліси. Потім допомогала будувати графиня Браницька.
Церква кам’яна, товщина стін 1м. 80см. Змурована на яєчних жовтках.
В церкві був дуже цінний іконостас. Фрески виконувалися учнями талановитого знаменитого художника Врубеля. За іконостас іноземці були готові платити золотом (вагу золота за вагу іконостаса). Церква виконана в класичному стилі в вигляді Римських базилік.
В селі Пилипівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1952 році. При визволенні села загинуло 5 воїнів Радянської Армії. Під час війни загинуло 59 односельчан.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
В селі Королівка Пилипівської сільської ради знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1953 році.
В боях під Королівкою загинуло 13 воїнів Радянської Армії. В роки війни на фронтах загинуло 89 односельчан.
ЄЛИЗАВЕТІВКА
Пам’ятник прикордонникам
17-18 липня 1941 року в районі села Єлизаветівка прикордонники 94-го загону прикордонних військ СРСР вели героїчні бої проти німецьких окупантів. В цих боях смертю хоробрих загинуло 15 воїнів, які були поховані в братській могилі. На місці могили в 1967 році встановлено гранітний пам’ятник. Біля пам’ятника встановлено гранітну плиту з прізвищами односельчан. В роки війни загинуло 29 чоловік.
На території Пилипівської сільської ради знаходяться пам’ятки археології, курганна група ІІІ-І тис. до н.е., поселення ХVІІ-ХІХ ст.н.е. та курган і хрести камінні ІІІ-І тис. до н.е. та ХVІ-ХVІІІ ст.н.е.
ПРИШИВАЛЬНИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Пришивальня знаходиться група братських могил і пам’ятник воїнам Радянської Армії. Він відкритий в 1954 році. В боях з німецькими загарбниками загинуло 82 воїни з них 30 прізвищ невідомі.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
На території Пришивальницької сільської ради знаходяться пам’ятки археології: городище ХІ—ХІІІ ст.н.е., поселення ІІ тис.до н.е. та Х—ХІІІ ст.н.е.
СКРИГАЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Скригалівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії і пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкритий в 1953 році. В боях з німецькими загарбниками загинуло 184 воїнів Радянської Армії з них тільки 87 прізвищ відомі. На війні загинуло 166 односельчан.
На території Скригалівської сільської ради знаходяться пам’ятки археології —поселення ХV—ХІІІ ст.до н.е. та ХVІІ—ХVІІІ ст.н.е.
ТОМАШІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Село Ярошівка
Пам’ятник на місці загибелі трьох партизанів та професора Буйка П.М.
15 жовтня 1943 року фашисти після великих катувань і знущань спалили живцем професора Буйка П.М. та трьох партизанів В.Ф. Нижника, Ф.С. Василенко, В.Я. Шевченка в будинку партизана А.Г. Родини. В 1944 році професору Буйко П.М. посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
На місці загибелі партизан місцеві майстри встановили тимчасовий обеліск. В 1964 році прах героїв був перехований з с. Ярошівка в с. Томашівку в братську могилу, а в 1977 році на місці загибелі партизан було відкрито пам’ятник (автор І. Горовий).
Село Томашівка
В селі Томашівка знаходиться історико-архітектурний об’єкт, садибний комплекс 1910 року.
Після відміни кріпосного права, з кінця ХVІІІ ст. село Томашівка і більша частина земель навколо нього належали родині Браницьких.
З 1910-го року по 1917 рік в Томашівській панській садибі проживала сім’я родичів Браницьких — родина польського поміщика графа Хаєцького.
На території парку, який займав 20 гектарів було розташовано житловий будинок та 2 службових будинки.
Приміщення будинку цегляне, поштукатурене. Будинок двоповерховий і частково одноповерховий. Будівля в стилі “Модерн”. Має складний план будови. Зовнішній вигляд приміщення різнобічний, багато фронтончиків, карнізів, збагачує відкрита веранда прикрашена дерев’яними візерунками.
Приміщення комплексу являють собою зразок громадянської садибної архітектури кінця ХІХ-го початку ХХ сторіччя.
В 2001 році підписано довдостроковий договір про передачу комплексу на 50 років в користування Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю.
В селі Томашівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Під час звільнення села загинуло 11 воїнів Радянської Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 188 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1958 році і замінено в 1980 році.
В селі Томашівка знаходиться могила Героя Радянського Союзу Буйка П.М., на якій встановлено погруддя. Пам’ятник відкрито в 1966 році.
На території Томашівської сільської ради знаходяться пам”ятки археології — це поселення та кургани ІІІ—І тис.до н.е.
ТРИЛІСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Пам’ятник декабристам в селі Триліси
В 1825 році в с. Триліси була розквартирована 5-та рота Чернігівського полку. 29 грудня основні сили прибули в Триліси щоб з’єднавшись з 5-ою ротою вирушити до села Ковалівка для об’єднання з іншими ротами полку. Та 3 січня 1826 року царські війська розгромили Чернігівський полк на шляху між селами Бертники і Ковалівка.
Керівників повстання С.І. Муравйова-Апостола і М.П. Бестужева-Рюміна заарештували. Над рештою офіцерів і солдатів була вчинена розправа на центральному майдані в Трилісах. Тут загинув брат Сергія Муравйова-Апостола — Іполит, офіцери М. Шепилло, А. Кузьмін, солдати І. Якусов, М. Юрін, Ю. Юрін, С. Іванов, І. Єпіфанов, С. Михайлов. Близько 20 чоловік було поранено, 865 взято в полон. Всіх загиблих поховано в братській могилі.
В 1967 році на могилі встановлено пам’ятник декабристам, а в 1978 році його замінено на новий.
В жовтні 2006 року в Трилісах відкрито пам’ятний знак козакам Триліської фортеці та мешканцям села, що загинули 23 серпня 1651 року в боротьбі з польською армією, яка намагалася оволодіти селом.
В селі Триліси знаходиться пам’ятник і братська могила воїнам Радянської Армії. Загинуло 99 воїнів із них 87 прізвищ невідомі. Пам’ятник відкрито в 1954 році. В роки війни загинуло 289 односельчан.
На кладовищі встановлено хрест жертвам голодомору. Померло в роки голодомору 100 чоловік.
На території Триліської сільської ради знаходиться ряд пам’яток археології — це кургани ІІ тис.до н.е., поселення, городище ІІІ—ІV ст.до н.е., старовинне кладовище, козацькі хрести ХVІІ—ХVІІІ ст.н.е.
ФАСТІВЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Пам’ятка археології курган “Переп’ят”
На території Фастівецької сільської ради розташовані 4 кургани і 3 поселення, які знаходяться під охороною держави.
Взагалі на Переп’ятовому полі між селами Фастівець і Мар’янівка нараховується 5-7 курганів.
Найславніші з них Переп’ят і Переп’ятиха. Курган “Переп’ят” знаходиться біля села Фастівець. Це пам’ятка археології ІІІ-І тис. до н.е.
На кургані велися розкопки в 1846 році. Очолював археологічне експедицію професор Київського університету М.Д. Іванишев. На розкопках кургану побував і Т.Г. Шевченко, як художник і етнограф. Під час перебування на Фастівщині Т.Г. Шевченко виконав багато малюнків, збирав і записував пісні, цікавився історичним минулим Фастівщини. Багато з цього всього поет використав потім у своїх роботах “Чернець”, “Іржавець”, “Швачка”, “Лілея”, “Русалка”. В селі Фастівець знаходиться пам’ятник Т.Г. Шевченку.
Пам”ятник було встановлено в 1955 році і замінено на новий в 1999 році (архітектор А.А. Древецький).
В 1987 році на місці розкопок кургану встановлено пам”ятний знак, благоустроєно територію.
Речі знайдені при розкопках знаходяться в Київському університеті ім. Шевченка, а історія кургану “Переп’ят” зберігається в школі с. Фастівець.
В селі Фастівець знаходяться пам’ятки археології — це поселення ХVІІІ—ХVІ ст.до н.е., ІІІ—ІV ст.н.е.
5 пам’яток археології знаходяться в селі Клехівка. Це кургани ІІІ—І тис.до н.е., поселення ІІІ—ІV ст.н.е., VІІ—ІІІст.до н.е., ІІІ—І тис.до н.е.
В селі Фастівець знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник, який відкрито в 1954 році. В 1977 році пам’ятник було замінено. 321 солдат похороненно в братській могилі із них 269 прізвищ невідомі. В роки війни загинуло 97 односельчан.
В селі встановлено пам’ятник на могилі жертв голодомору. Померло в роки голодомору 80 чоловік.
В селі Клехівка встановлено пам’ятник жертвам голодомору та політичних репресій.
ЧЕРВОНЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі Червоне знаходиться пам’ятник і братська могила воїнів Радянської Армії і пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 65 воїнів Радянської армії. Загинуло в роки війни 92 односельчанина. Пам’ятник відкрито в 1953 році.
На кладовищі встановлено хрест жертвам голодомору. Померло в роки голодомору 320 чоловік.
ЧЕРВОНОМОТОВИЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
Червона Мотовилівка
В селі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. В братській могилі поховано 13 воїнів Радянської Армії. В братській могилі поховано 13 воїнів Радянської армії. Пам’ятник відкрито в 1952 році.
Велика Мотовилівка
В селі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1953 році а в 1967 році його було замінено. В братській могилі поховано 10 воїнів Радянської Армії. Загинуло в роки війни 168 односельчан.
На території сіл В. Мотовилівка та Ч. Мотовилівка знаходиться 10 пам’яток археології. Це городища та поселення починаючи з ІІ тис.дон.е. до ХVІІІ ст.н.е.
ЯХНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
В селі знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Пам’ятник відкрито в 1952 році. В братській могилі поховано 150 воїнів Радянської Армії з них 94 прізвища невідомі. Загинуло в роки війни 107 односельчан їм встановлено обеліск.
На кладовищі хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.
На території Яхнівської сільської ради знаходиться 12 пам’яток археології. Серед них курганна група ІІІ—І тис.дон.е., стара гребля, узвіз та шлях ІІ тис.дон.е., поселення, могильники, святилище.
Веприцька сільська рада.
Меморіальний музей К.Г. Стеценка.
Пам’ятники композитору К. Стеценку та поету В. Косовському.
Фастівецька сільська рада.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку.
Пам’ятка археології ІІІ-І тис. до н.е. курган “Переп’ят”.
Триліська сільська рада.
Пам’ятник декабристам.
Томашівська сільська рада.
Пам’ятник архітектури садибний комплекс графа Хаєцького (1910 р.) Свято-Введенський чоловічий монастир.
Пам’ятник Герою Радянського Союзу професору П.М. Буйко.
Пилипівська сільська рада.
Село Пилипівка пам’ятка архітектури “Михайлівська церква” (1836 р.)
Село Єлізаветівка пам’ятник прикордонникам.
Кожанська селищна рада.
Пам’ятка архітектури “Покровська церква” (1758 р.)
Дмитрівська сільська рада.
Пам’ятка архітектури “Іоанозлатоустівська церква” (1824 р.)
Малополовецька сільська рада.
10 пам’яток археології — кургани VІІ-І тис.до н.е. та поселення доби бронзи ІІ тис.до н.е. і початку раннього залізного віку.
Малоснітинська сільська рада.
Село М. Офірна 10 пам’яток археології — скіфські кургани VІІ- VІ тис.до н.е. та поселення ІІ тис. до н.е. та Давньої Русі ХІ-ХІІ ст.н.е., стоянки ІІІ тис. до н.е., курганний могильник залізного віку.
Яхнянська сільська рада.
12 пам’яток археології — курганна група ІІІ-І тис. до н.е., стара гребля, узвіз та шлях ІІ тис. до н.е., поселення, могильники, святилище.
Великоснітинська сільська рада.
24 пам’ятки археології — кургани, городище, поселення, могильники, змієві вали. Найбільш відомі поселення VІ- ІV тис. до н.е. (скіфська доба) та поселення ІІІ-ІV н.е. (черняхівська культура).
Дідівщинська сільська рада.
Братська могила січових стрільців.
Борівська селищна рада.
Пам’ятний хрест січовим стрільцям.
Кищинська сільська рада.
Пам’ятник жертвам голодомору.
З 1910-го року по 1917 рік в Томашівській панській садибі проживала сім’я родичів Браницьких — родина польського поміщика графа Хаєцького.
На території парку, який займав 20 гектарів було розташовано житловий будинок та 2 службових будинки.
Приміщення будинку цегляне, поштукатурене. Будинок двоповерховий і частково одноповерховий. Будівля в стилі “Модерн”. Має складний план будови. Зовнішній вигляд приміщення різнобічний, багато фронтончиків, карнізів, збагачує відкрита веранда прикрашена дерев’яними візерунками.
Приміщення комплексу являють собою зразок громадянської садибної архітектури кінця ХІХ-го початку ХХ сторіччя.
В 2001 році підписано довдостроковий договір про передачу комплексу на 50 років в користування Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю.
В селі Томашівка знаходиться братська могила воїнів Радянської Армії та пам’ятник на честь воїнів-односельчан. Під час звільнення села загинуло 11 воїнів Радянської Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 188 односельчан. Пам’ятник відкрито в 1958 році і замінено в 1980 році.
В селі Томашівка знаходиться могила Героя Радянського Союзу Буйка П.М., на якій встановлено погруддя. Пам’ятник відкрито в 1966 році.
Загальні відомості
Фастівський район розташований в межах Придніпровської височини, у західній частині Київської області, межує на півночі з Макарівським районом, на сході – з Васильківським, на південному сході- з Білоцерківським, на півдні – зі Сквирським районами Київської області, на заході – з Попільнянським та Брусилівським районами Житомирської області. Загальна територія Фастівського району складає 896,25 кв. км з населенням 32174 чоловік (станом на 01.01.2010 р.), з якого міське населення (з смт) складає 9471 чол., сільське – 22703 чоловік. Районний центр: м. Фастів.
Адміністративно-територіальний устрій Фастівського району
(станом на 01.01.2016 року)
№
п/п
|
Міські, селищні, сільські ради та населенні пункти в них
|
Загальна площа території
(тис.га)*
|
Кількість
населення
|
Кількість
виборців
|
---|---|---|---|---|
Селищні ради |
|
|
|
|
1.
|
Борівська
|
|
|
|
|
сел. Борова
|
740,8
|
8175
|
6049
|
2.
|
Кожанська
|
|
|
|
|
сел.Кожанка
|
993,1
|
2697
|
1893
|
|
с.Софіївка
|
52,5
|
228
|
153
|
|
с.Степове
|
40,1
|
86
|
78
|
Сільські ради |
|
|
|
|
3.
|
Бортниківська
|
|
|
|
|
с.Бортники
|
299,3
|
260
|
171
|
4.
|
Великогуляківська
|
|
|
|
|
с. Великі Гуляки
|
5562,9
|
527
|
401
|
|
с.Василівка
|
32,4
|
2
|
2
|
|
с.Федорівка
|
147,9
|
73
|
64
|
5.
|
Великоснітинська
|
|
|
|
|
с. Велика Снітинка
|
584,1
|
2714
|
2147
|
6.
|
Веприцька
|
|
|
|
|
с.Веприк
|
499,1
|
1072
|
835
|
|
с.Млинок
|
55,8
|
13
|
13
|
7.
|
Волицька
|
|
|
|
|
с.Волиця
|
599,0
|
540
|
433
|
8.
|
Дідівщинська
|
|
|
|
|
с. Дідівщина
|
332,2
|
802
|
587
|
|
с. Вільшанська Нива
|
18,3
|
4
|
3
|
|
с.Деминівка
|
107,4
|
95
|
79
|
9.
|
Дмитрівська
|
|
|
|
|
с. Дмитрівка
|
315,0
|
564
|
432
|
|
с. Півні
|
230,8
|
204
|
171
|
10.
|
Дорогинська
|
|
|
|
|
с.Дорогинка
|
530,93
|
677
|
548
|
|
с. Кощіївка
|
|
141
|
123
|
11.
|
Кищинці
|
|
|
|
|
с. Кищинці
|
246,5
|
287
|
259
|
12.
|
Малополовецька
|
|
|
|
|
с. Малополовецьке
|
818,2
|
953
|
778
|
|
с. Тарасівка
|
46,9
|
12
|
14
|
13.
|
Малоснітинська
|
|
|
|
|
с. Мала Снітинка
|
165,9
|
1113
|
817
|
|
с. Велика Офірна
|
208,4
|
792
|
569
|
|
с. Мала Офірна
|
137,5
|
330
|
269
|
14.
|
Мотслобідська
|
|
|
|
|
с. Мотовилівська Слобідка
|
207,4
|
620
|
488
|
15.
|
Оленівська
|
|
|
|
|
с. Оленівка
|
299,1
|
600
|
462
|
16.
|
Паляничинська
|
|
|
|
|
с.Паляничинці
|
258,8
|
605
|
470
|
17.
|
Пилипівська
|
|
|
|
|
с. Пилипівка
|
218,1
|
381
|
279
|
|
с. Єлизаветівка
|
71,0
|
50
|
44
|
|
с. Королівка
|
254,2
|
459
|
369
|
18.
|
Пришивальницька
|
|
|
|
|
с. Пришивальня
|
224,8
|
244
|
185
|
|
с. Вишня
|
38,0
|
19
|
18
|
|
с. Кончаки
|
77,5
|
44
|
40
|
19.
|
Скригалівська
|
|
|
|
|
с. Скригалівка
|
199,8
|
224
|
197
|
|
с. Ставки
|
286,8
|
429
|
361
|
20.
|
Томашівська
|
|
|
|
|
с. Томашівка
|
249,5
|
379
|
318
|
|
с. Ярошівка
|
161,5
|
217
|
191
|
21.
|
Триліська
|
|
|
|
|
с. Триліси
|
894,4
|
1796
|
1471
|
22.
|
Фастівецька
|
|
|
|
|
с. Фастівець
|
314,0
|
1008
|
743
|
|
с. Гвардійське
|
32,0
|
258
|
156
|
|
с. Клехівка
|
108,0
|
342
|
251
|
23.
|
Червоненська
|
|
|
|
|
с. Червоне
|
280,04
|
530
|
401
|
24.
|
Червономотовилівська
|
|
|
|
|
с. Червона Мотовилівка
|
1006,3
|
3253
|
2491
|
|
с. Велика Мотовилівка
|
492,9
|
1242
|
798
|
|
с.Вишняки
|
87,2
|
278
|
179
|
|
с. Тарасенки
|
9,0
|
5
|
3
|
25.
|
Яхнівська
|
|
|
|
|
с. Яхни
|
305,6
|
471
|
368
|
|
Усього:
|
18740,17
|
35815
|
27171
|
* - площа території ради з населеними пунктами
Проведення Днів сіл у Фастівському районі на 2016 рік
Основні загально-районні заходи райдержадміністрації, заплановані у січні-червні 2016 року
01.01.2016 - Новий рік
07.01.2016 - Різдво Христове
22.01.2016 - День Соборності та Свободи України
15.02.2016 - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
20.02.2016 - День Героїв Небесної Сотні
20.02.2016 - День соціально справедливості
березень 2016 - «Масляна». Районне свято проводів зими, зустрічі весни
08.03.2016 - Міжнародний день прав жінок і миру
12.03.2016 - День землевпорядника
15.03.2016 - День працівника ЖКГ і побутового обслуговування населення
23.03.2016 - Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва. Всесвітній метеорологічний день
07.04.2016 - Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Всесвітній день здоров’я
16.04.2016 - День довкілля
26.04.2016 - День Чорнобильської трагедії
01.05.2016 - Православна Пасха (Великдень)
01.05.2016 - Свято весни і праці
07.05.2016 - День радіо
09.05.2016 - День Перемоги
13.05.2016 - День матері
15.05.2016 - Міжнародний день сім’ї
28.05.2016 - День випускника. День прикордонника
01.06.2016 - Міжнародний день захисту дітей
05.06.2016 - Всесвітній день охорони навколишнього середовища
06.06.2016 - День журналіста
19.06.2016 - Трійця (П’ятидесятниця)
19.06.2016 - День медичного працівника
22.06.2016 - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
23.06.2016 - День державної служби
26.06.2016 - День молоді
28.06.2016 - День Конституції України
Символікою Фастівського району є герб, прапор та гімн. Основним змістом символіки району є поєднання історичної спадщини Фастівщини з сучасністю. Символіку району та День Фастівського району (19 серпня) затверджено рішенням сесії районної ради 23 скликання 22 червня 2000 року.
Фастів | |||||
---|---|---|---|---|---|
|
|||||
Панорама частини міста, липень 2009 року | |||||
Основні дані | |||||
Країна | Україна | ||||
Регіон | Київська область | ||||
Район | Фастівський район | ||||
Рада | Фастівська міська рада | ||||
Код КОАТУУ | 3211200000 | ||||
Засноване | 1390 | ||||
Магдебурзьке право | 1601 | ||||
Статус міста | з 1938 року | ||||
Населення | ▼46 879 (01.01.2017)[1] | ||||
Агломерація | Київська агломерація | ||||
Площа | 43 км² | ||||
Густота населення | 1090 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 08500—08509 | ||||
Телефонний код | +380-4565 | ||||
Координати | 50°04′29″ пн. ш. 29°55′05″ сх. д. | ||||
Висота над рівнем моря | 199 м | ||||
Водойма | р. Унава | ||||
Назва мешканців | фастівчани | ||||
День міста | третя субота вересня від 26.06.2018 року | ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція | Фастів I | ||||
До обл./респ. центру | |||||
- залізницею | 64 км | ||||
- автошляхами | 73 км | ||||
До Києва | |||||
- залізницею | 64 км | ||||
- автошляхами | 74 км | ||||
Міська влада | |||||
Адреса | 08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1 | ||||
Веб-сторінка | Фастівська міськрада | ||||
Міський голова | Нетяжук Михайло Володимирович | ||||
Фа́стів (давніше Хва́стів) — місто обласного значення Київської області, районний центр, лежить на Придніпровській височині над річкою Унавою (притока Ірпеня). Важливий залізничний вузол та промисловий центр.
Історія Фастівщини бере початок із населення краю первісними людьми, які жили на Фастівщині 20-25 тис. років тому, в епоху палеоліту. По вул. Комарова під час будівництва загальноосвітньої школи № 4 було знайдено стоянку первісної людини — мисливців на мамонта та дикого коня.
Свідками тих часів є пам'ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення. Історичний шлях міста тісно пов'язаний з долею Києва. У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі.
З кінця XIII століття Хвастів — містечко. Вперше воно згадується в літописі під 1390 роком. Тоді в грамоті литовського князя Володимира Ольгердовича стверджувалось право володіння Фастовом роду князів Рожановських. Є найбільш ранні літописні свідчення, за якими назва поселення могла виникнути за часів київських князів Олега та Ігоря, коли будувалась Київська держава.
Дослідження історичних документів показали, що до 1094 року землі Сквира, Яготин, Триліси, Фущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який подарував їх київському князю Святополку, як придане своєї дочки в 1094 році. В інших літописних документах, що датуються 1390 роком Фощево (Фастів) згадується як населений пункт, через який проходять торговельні шляхи, в ньому проводять ярмарки.
Місцеві дослідники з'ясували, що ім'я Фаст (Фост) зустрічається двічі — 912 та 944 року. Важливим є те, що це ім'я зустрічається не в легендах чи переказах, яких чимало подає літописець, а в історичних документах — договорах з греками.
Існує ряд народних версій про походження назви міста. Одна з них пов'язана з варіантом в озвученні цієї назви — Хвостів. В ній розповідається, що Фастів — це місцевість, де колись відбувалося кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів — своєрідних військових відзнак. Звідси і назва Хвостово.
Ще одна легенда пов'язана з назвами невеликих струмків, що звалися Фосами і впадали в Унаву. Біля села Фастівець в місцевості, що має назву Білокняже поле, поряд села Мар'янівка Васильківського району є могила Переп'ят. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або фає-фаст мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.
Про історію Фастова раннього середньовіччя відомо небагато, музейні фонди не мають матеріальних свідчень того періоду.
Місто майже знелюдніло у XVI ст. через часті татарські напади. Його відновленню сприяв київський єпископ РКЦ Йосиф Верещинський.
У 1601 місто отримало магдебурзьке право. У першій половині XVII ст. Фастів хоч і мав привілеї містечка, але по суті лишився селом. У 1630 році тут налічувалося 152 двори. Розвинуте було скотарство, значно менше — хліборобство. Важливе місце в господарстві посідали промисли, зокрема рибальство і мисливство, а також ремесла: ткацтво, гончарство, обробка дерева.
За часи Руїни населення міста суттєво зменшилося.
Після прийняття у 1685 р. рішення про відновлення козацтва на Правобережній Україні місто почало відбудовуватися.
З середини 1680-х років до початку XVIII століття Фастів — польське повітове і полкове місто. Фастівський полковник Семен Палій зміг добитися з кінця 1680-х років цілком незалежного управління землями від Дніпра до Случі. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченнями істориків, рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву «Палієва держава». В 1702 році Хвастів був центром антипольського повстання Палія.
В 1711 до Фастова після невдалої облоги Білої Церкви відійшли рештки армії гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади.
Під час Коліївщини народні ватажки М. Швачка та А. Журба на чолі великого гайдамацького загону в 1768 році захопили Фастів і зробили його своєю резиденцією.
23 січня 1793 року під час другого розділу Речі Посполитої місто увійшло до складу Російської імперії, 1797 — містечко Васильківського повіту Київської губернії.
29 грудня 1825 року під час повстання декабристів в селі Триліси, де була розквартирована 5-та мушкетерська рота Чернігівського полку, почався виступ, який підтримали роти, розташовані у місті Васильків.
Тарасу Шевченку, який побував на Фастівщині під час розкопок кургану Переп'ят у складі археологічної комісії в с. Фастівець, було близьке й цікаве багате історичне минуле Фастівщини, про що свідчать його численні твори: «Чернець», «Швачка», «Іржавець».
У середині XIX ст. 90 % землі залишилися в руках польських землевласників. На Фастівщині величезні володіння належали таким багатим польським магнатам, як родини Браницьких, Потоцьких тощо.
Скасування кріпосного права в 1861 році обумовило вищі темпи економічного розвитку українських земель у складі Росії. Так було і на Фастівщині: відкриття руху на Фастівській залізниці, будівництво спиртзаводу в с. Трилісах, пивоварного заводу в м. Фастів, заснування у місті товариства взаємного кредиту, будівництво котельно-механічного заводу й утворення на його базі «Акціонерного товариства Ф. Брандта».
На цьому підприємстві працював Микола Бенардос — видатний вітчизняний винахідник і раціоналізатор. Понад сто винаходів у різних галузях науки і техніки на його рахунку, та уславився вчений передусім завдяки першому у світі обґрунтуванню способу дугового зварювання.
Поступово місто перетворювалося на центр промислового та економічного розвитку. Через Фастів в 1870 році пролягла залізниця Київ — Одеса. Характерною рисою економіки Фастова кінця XIX — початку XX ст. була наявність великої кількості дрібних напівкустарних підприємств з 5—10 робітниками. Це, зокрема, 2 шкіряних, 2 миловарних, 5 цегельних, кілька медоварних підприємств, 2 водяних млини, 5 крупорушок тощо. У містечку налічувалося понад 60 дворів ремісників, з них 40 — шевців, 7 — бондарів, 13 — займалися слюсарно-ковальським промислом.
Робітники Фастова активно виступали проти царизму в роки першої російської революції (1905—1907 рр.), Першої світової війни, громадянської війни.
До визначних подій історії краю в контексті загальноукраїнської історії слід віднести й підписання на коліях Фастівського вокзалу 1 грудня 1918 року договору про злуку між Українською Народною Республікою і Західно-Українською Народною Республікою в одну державну одиницю.
24 серпня 1919 року — бої військ Української Галицької армії з більшовиками. Протягом 23-27 вересня 1919 року відбувся єврейський погром у Фастові, влаштований білогвардійцями (згідно з деякими даними — осетинами та текінцями) після того, як містечко кількаразово переходило з рук в руки. Загинуло близько 700 осіб, багато поранених[2].
З весни 1921 р. Фастівщина була в складі Радянського Союзу майже сім десятиліть.
З 1923 року Фастів — районний центр, з 1938 року — місто. З 30.12.1962 року Фастів — місто обласного підпорядкування[3]
Два страшні довоєнні голодомори не оминули і Фастів, як і значну частину Радянської України.
В роки німецько-радянської війни загинуло понад 5 тисяч фастівчан. Під час вторгнення в місто, німцям довелось зустріти супротив 77-ї і 79-ї окремих залізничних батальйонів під командуванням старшого політрука Галафєєва О.А. та старшого лейтенанта Кривця Л.А. Всі захисники в нерівному бою пали смертю хоробрих. На Фастівщині успішно діяли партизанські загони, однією з домівок яких став Вовчий ліс.
Місто у німців було відбите радянською армією 7 листопада 1943 року. Понад 21 тисячу солдат і офіцерів Радянської Армії було нагороджено орденами та медалями. За відбиття Фастова від німецьких загарбників 31 солдат та офіцер отримали звання Героя Радянського Союзу.
20 фастівчанам присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова». Серед них — учасники відбиття Фастова від німецьких військ — Герої Радянського Союзу І. Бобрикін, С. Гусєв, В. Міняєв.
Знане далеко за межами міста ім'я представника інтелігенції — лікаря, київського професора, Героя Радянського Союзу Петра Буйка, який врятував від вірної загибелі та відправки в Німеччину десятки фастівчан, приписуючи їм різноманітні хвороби. Професор активно допомагав партизанам, в результаті чого був заживо спалений нацистами в селі Ярошівка, Фастівського району.
Є серед Почесних громадян й інші ветерани війни та праці, які прославили Фастів — Є. Краснощоков, І. Гришин, В. Люцканов, І. Тимошенко.
За значний особистий вклад у розширення та зміцнення матеріальної бази промислового, житлового, соціально-культурного будівництва в місті Почесним званням були нагороджені колишні голови міської ради А. Боруца та А. Гірченко, районної — С. Дорошенко.
Наприкінці 80-х років XX ст. Фастів став одним з центрів національно-демократичного руху. Тут відбулося кілька масових мітингів і перший в області політичний страйк (працівники заводу «Факел»), видавалися позацензурні газети «Позиція» та «У Хвастові». Лідерами антикомуністичної опозиції були С. Глембоцький, Б. Лучківська-Ситник, А. Черняк, В. Машков, В. Шевченко (очолював також демократичну опозицію в Київській обласній раді), В. Карпелюк, Ф. Безкидевич.
Серед видатних вчителів міста — І. Коровай — колишній вчитель математики школи-інтернату, Герой Соціалістичної Праці, М. Крючкова — ветеран педагогічної роботи, перший президент клубу ветеранів війни та праці «Надвечір'я», а ще О. Цьопич — майстер спорту, тренер дитячо-юнацької школи, який підготував чимало спортивної молоді. Став Почесним фастівчанином і заслужений майстер спорту, чемпіон Європи, володар Кубку світу з боксу Віталій Качановський.
Свого часу у Фастові жив і навчався відомий український композитор-пісняр Анатолій Горчинський. Саме за це фастівчани й відзначили його званням — Почесний громадянин міста. Цим званням відзначений також письменник і громадський діяч, народний депутат України в парламенті 2, 3 і 4 скликань, голова Національної ради України з питань телерадіомовлення Віталій Шевченко.
Сьогодні архітектурні особливості Фастова міцно пов'язані з іменем ще одного його Почесного громадянина — А. Древецького. Серед його робіт — скульптурна композиція воїнам-фастівчанам на кургані Слави, які загинули в роки німецько-радянської війни, пам'ятник Герою Радянського Союзу, фастівчанину Й. Чайковському. А ще Анатолій Анатолійович — автор пам'ятників великому Кобзареві та вченому-винахіднику М. Бенардосу. Сьогодні скульптор, член Національної спілки художників України. А. Древецький очолює міську школу народної майстерності.
У Фастові засновано Літературно-мистецьку премію імені поета-земляка В.Косовського, першими лауреатами якої стали А.Шевченко, Фастівський краєзнавчий музей, Л.Поліщук, А.Древецький, П.Полянський, С.Шолох, Ю.Хорунжий, С.Жук, В.Портяк, міська школа народної майстерності, Н.Черненко, В.Шевченко, О.Онищенко, С.Волкова, Є.Дудар, О.Неживий, М.Литвин, Т.Неліна.
Міськими головами Фастова в період незалежності України були: Несчотний Валерій Євгенович (голова міськради і міськвиконкому, до 1994), Тимофіїв Володимир Опанасович (1994—1997 та 2006—2007), Власенко Оксана Миколаївна (1998—2006), Пеньковий Олександр Миколайович (2010—2014), Нетяжук Михайло Володимирович (з 2014 (у жовтні 2015 переобраний повторно)).
1996 року відновила свою діяльність парафія УГКЦ[4].
Фастів є великим транспортним вузлом. Через нього проходять як автомобільні, так і залізничні шляхи.
Місто Фастів в першу чергу має зручне залізничне сполучення і є великою вузловою станцією. У Фастові знаходиться моторвагонне депо, в якому відстоюються і проходять обслуговування електропоїзди Південно-Західної залізниці. Формується і відправляється щоденно досить велика кількість вантажних поїздів. Великі обсяги і транзитних перевезень.
Станція Фастів приймає пасажирів дальнього і приміського сполучення. Тут зупиняються поїзди на Київ, Львів та інші великі міста. Приміські поїзди ходять на Київ, Миронівку через Білу Церкву, Козятин, Житомир, Святошин.
У Фастові є автобусна система, яка сполучає багато вулиць, сіл і міст з центром міста, та містом Києвом. Детальніше на статті Фастівський автобус.
Основу промислового потенціалу міста становлять 15 підприємств. Серед продукції, яка на них випускається: хімічне, електротермічне, нафтогазопереробне та газоспоживче обладнання, меблі, різноманітні оливи та мастила, швейні вироби, пиво, борошно, поліграфічна продукція, хліб та хлібобулочні вироби.
У сфері промислового виробництва м. Фастів входить до десяти найбільших за обсягами виробництва регіонів Київської області.
Обсяги промислового виробництва в місті з року в рік зростають. Коли в 1997 році вони становили 44,3 млн грн, то в 2006 році (в порівняних цінах) 450,7 млн грн.
Основу промислового потенціалу міста становлять 17 великих і середніх підприємств.
Серед підприємств міста, які досягли в минулому році найкращих результатів — ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта». У 2006 році це підприємство відсвяткувало 100-річчя з дня заснування. З року в рік фастівські майстри пивоваріння неодноразово доводили, що вміють працювати на кінцевий результат, на зміцнення доброї репутації своєї продукції. В минулому році на підприємстві введена в дію нова лінія наливу пива та безалкогольних напоїв, освоєно нові види продукції: пиво «Оксамитове» у спецпляшках місткістю 1 л та безалкогольна «ностальгічна серія» — «Оболонь ситро», «Оболонь лимонад», «Оболонь оранж», «Кола нова». Розширюються ринки збуту — продукція експортується майже у 20 країн світу, а з травня 2006 року в США.
На ВАТ «Факел» також відбулися значні зміни. Крім вже освоєних ринків Росії та Білорусі підприємство активно завойовує український ринок. На продукцію, яка декілька років не випускалася, відновлено сертифікати, спеціалістами ведеться робота з розробки та освоєння нових видів продукції.
Успішно розвивається одне з нових підприємств міста — ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“» (поліграфічна промисловість). Обсяг інвестицій в основний капітал у 2006 році склав 9,86 млн грн, що на 81,2 % більше, ніж у 2005 році. Обсяг експорту продукції становить майже 10 млн дол. США.
Велика увага приділяється навчанню персоналу, для цих цілей залучаються іноземні спеціалісти. На базі ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“» утворилися нові підприємства за таким же напрямком діяльності: ТОВ «Юніверсал-Фолдер», ТОВ «Юнівест медіа», ТОВ «Юнівест Препрес».
Нарощує обсяги виробництва ТОВ «Промгазтехнологія» в зв'язку зі збільшенням обсягу замовлень. Підприємство успішно проводить інвестиційну та інноваційну політику: в 2006 році витрати на придбання обладнання більш, ніж вдвічі перевищили аналогічні витрати 2005 року, а на освоєння нових видів продукції в звітному році направлено коштів на 24,7 % більше в порівнянні з 2005 роком.
На ВАТ «Електронагрівач» освоєно нові види продукції: вікна зі склопакетів, євробрус (для декоративного оздоблення будинків), нові види меблів. Для виробництва нової продукції закуплене нове обладнання.
Відбулися значні структурні та реорганізаційні зміни на ВАТ «Червоний Жовтень». На відокремленій частині цього підприємства створилося нове — ТОВ НВО ФЗХМ «Червоний Жовтень», і завдяки проведенню новим керівництвом активної інвестиційної політики на даному підприємстві в 2006 році, починаючи з травня, значними темпами нарощувалися обсяги виробництва.
Порівняно недавно (з середини 2004 року) розпочало свою діяльність ДП ВАТ "Київський завод металовиробів ім. Письменного.
В місті ведеться послідовна та наполеглива робота щодо реалізації зовнішньоекономічної політики, яка сприяє нарощуванню обсягів експорту продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.
Промислові підприємства міста мають партнерські стосунки з багатьма закордонними країнами. Серед них країни близького зарубіжжя: Росія, Білорусь, Молдова, Туркменістан. Обсяги експортного постачання за 2006 рік становлять 18,8 млн дол. США. Серед підприємств, що здійснюють експортні операції ВАТ «Елопак-Фастів», ТОВ «Компанія „Юнівест Маркетинг“», ТОВ ЗТМ «Аріан», ВАТ «Факел», ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», ДП ВАТ «Київський завод металовиробів ім. Письменного».
Обсяги імпорту у 2006 році в порівнянні з 2005 роком зросли на 4,7 % і становлять 22,2 млн дол. США. Загальний товарообіг у 2006 році склав 41,1 млн дол. США, що становить до 2005 року 91,0 %.
Зростає вплив і підприємств малого бізнесу. Сьогодні в місті Фастів зареєстровано 5 спільних підприємств, 307 товариства з обмеженою відповідальністю, 382 мале приватне чи колективне підприємство, 7 кооперативів, 29 акціонерних товариств, 4 асоціацій.
Без створення юридичної особи працює 3883 підприємців. Ними налагоджено випуск м'ясних, ковбасних, кондитерських виробів, макаронів, газованої води, морозива, виробів з деревини, будівельних матеріалів. Приватними підприємцями надаються послуги у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, перевезення пасажирів та вантажів, по ремонту автомобілів, складної побутової техніки, взуття, меблів тощо.
Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. Найбільші серед них:
Моторвагонне депо ст. Фастів-1: структурний підрозділ Управління Південно-Західної залізниці (ПЗЗ). Основним видом робіт якого є обслуговування приміських залізничних перевезень у 9-ти областях України.
Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», перевезення вантажів, що легко псуються, ремонт рухомого складу.
Фастівська дистанція колії — підпорядкована службі колії ПЗЗ, спеціалізується на поточному утриманню колії в належному стані.
Всього на залізничних підприємствах працюють близько 5 тисяч чоловік.
Гребля на річці Унава, Фастів.
У 2006 році продовжувалося будівництво нових підприємств: кондитерської фабрики французької фірми «Валео-Люкс» (вул. Транспортна) та підприємство з виготовлення нафтопереробного та газовикористовуючого обладнання ТОВ «Завод нафтових технологій» (вул. Поліграфічна).
В місті функціонують: 12 загальноосвітніх шкіл, природничо-математична школа-ліцей, 1 вечірня загальноосвітня школа, професійно-технічне училище № 18, 11 дитячі дошкільні заклади, 5 позашкільних закладів освіти, станція юних техніків, станція юних натуралістів, будинок творчості дітей та юнацтва, школа народної майстерності, дитяча юнацько-спортивна школа, а також дитячий будинок змішаного типу.
В культурних закладах Фастова працює 42 клубних формування, 23 колективи художньої самодіяльності. З них понад 17 — це дитячі, в яких розвивають свій творчий потенціал понад 500 хлопчиків та дівчаток. Всього закладами культури охоплено майже 1,5 тисяч осіб. Понад 550 дітей навчається в дитячій музичній школі. Дев'ять колективів художньої самодіяльності мають високе звання аматорський «народний» та «зразковий».
Щедра фастівська земля на обдаровану спортивну молодь. За останні чотири роки фастівськими спортсменами завойовано на чемпіонатах країни та міжнародних турнірах 20 золотих, 35 срібних, 40 бронзових медалей За цей час підготовлено 6 майстрів спорту України, 67 кандидатів у майстри.
В місті діють релігійні громади багатьох конфесій:
Музей історії міста
Архітектурний пам'ятник
Дерев'яна Покровська церква (1779–1781)
Католицький костел (початок XX ст.)
Фастівський краєзнавчий музей[8][9]
Поруч із будівлею Фастівського залізничного вокзалу розташований Музей-вагон злуки УНР та ЗУНР.
З нагоди 10-ї річниці святкування Незалежності України в місті споруджено музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано передвступний Акт Злуки.
У Фастові народились/жили:
Фа́стівський район — район у Київській області, вперше як окремий адміністративний район з центром у містечку Фастові був утворений радянською владою УСРР за постановою ВУЦВК щодо чергової адмінреформи 07.03.1923 року у складі новоутвореної Київської округи замість колишньої Київської губернії. Він створився тоді з колишніх Фастівської і Веприківської волостей (без багатьох сучасних фастівських населених пунктів у своєму складі). Колишня Кожанська волость тоді ж стала Кожанським районом Білоцерківської округи (з 18 сіл), а мотовилівський край протягом 6 років постійно перепідпорядковували іншим різним районним центрам. Землі сіл Малополовецького і Яхнів відносилися тоді також до інших районів. У 1929 році мотовилівські і кожанські землі були долучені до укрупненого Фастівського району. А у 1959 році, коли розформували Великополовецький район, то до Фастівського району долучили також села Малополовецьке і Яхни.
Фастівський район розташований в межах Придніпровської височини, у західній частині Київської області, межує на півночі з Макарівським районом, на сході — з Васильківським, на південному сході- з Білоцерківським, на півдні — зі Сквирським районами Київської області, на заході — з Попільнянським та Брусилівським районами Житомирської області.Загальна територія Фастівського району складає 896,25 кв. км з населенням 32174 чоловік (станом на 01.01.2010 р.), з якого міське населення (з смт)складає 9471 чол., сільське — 22703 чоловік. Районний центр: м. Фастів.
Символіка Фастівщини
Символікою Фастівського району є герб, прапор та гімн. Основним змістом символіки району є поєднання історичної спадщини Фастівщини з сучасністю. Символіку району та День Фастівського району (19 серпня) затверджено рішенням сесії районної ради 23 скликання 22 червня 2000 року.
Коротка історична довідка
Історія Фастівщини сягає глибокої давнини і бере початок із заселення краю первісними людьми. Свідками тих часів є пам’ятки археології. Нині на археологічну карту Фастівщини нанесено понад 150 пам’яток. Серед них – Фастівська стоянка мисливців на мамонта і дикого коня епохи пізнього палеоліту (20-15 тис. років тому); неолітичні поселення біля с.Кощіївка та на хуторі Млинок (V-Ш тис. до н.е.) Біля селища Кожанка, сіл Мала Снітинка, Оленівка, Триліси виявлені залишки трипільської культури (ІV-ІІ тис. до н.е.).
Фастівщиною проходила княгиня Ольга з молодим княжичем Святославом, бували тут і воїни князя Володимира. Довгий час частина земель Фастівщини була зайнята половецькими племенами. Тому на Фастівщині того часу було багато як руських слов'янських поселень, так і кочівницьких поселень т.зв. «своїх поганих»–союзників Русі. Загальновідомим є факт, що до 1094 року землі Сквири, Тетієва, Володарки, Триліс, Фущово (Фастова), Яготина та інших районів нинішньої Київщини належали половецькому князю Тугортхану, який подарував їх в 1094 році київському князю Святополку, як придане своєї дочки підчас їх одруження. І інші половецькі хани (Тетій, Кончак тощо) мали у окремі часи добрі стосунки з києво-руськими князями, а велика частина половців приймали християнство, відмовлялися від пошанування своїх кам'яних баб і «бовванів» та вели осідлий спосіб життя в Київській Русі.
За 1151 роком вже є перша письмова згадка в літописах про існуючі кургани Переп`ятиху на Васильківщині і Переп`ят на Фастівщині, а за 1157 роком-перша письмова згадка в літописах про існування Гуляників (майбутньої Великої Мотовилівки). Археологами згодом були розкопані залишки цього давньоруського поселення та сліди існування інших поселень на Фастівщині у києворуські часи. У ХІІІ столітті фастівські землі зазнали навали монголо-татарських орд. І хоча у 1323–1324 рр. Київщину було захоплено військами литовського князя Гедимінаса (Гедиміна) і здійснено спроби приєднати її до складу Великого князівства Литовського, але силу і вплив татар Фастівщина ще довго відчувала. У 1324–1362 рр. Фастівщина дуже часто була ареною боїв зі змінним успіхом між литовськими військами та ординцями. Місцеві підконтрольні руські князі у цей час могли виступити як з одного, так і на другому боці протистояння, в залежності від становища. І навіть, коли з 1362 рр. Фастівщина остаточно разом з іншими київськими землями стає володіннями литовського князя Ольгерда Гедиміновича, який Київщину віддав у володіння свого сина Володимира Ольгердовича, то кордони її не були стійкими. Бо останній зумів позбавити ці землі від прямої залежності від монголо-татарських ординців, але ніяк не від їхніх нападів.
З 1385р. після відомої Кревської унії між Литовським князівством і Польським королівством про умови конфедеративного об‘єднання на Фастівщині з'явиться перша хвиля переселенців з Польщі. Але вона була незначною, бо у самій Литві, незважаючи на факт отримання польської корони литовцем Ягайлом, був великий спротив проти будь-якої васальної залежності від Польського королівства, надання полякам великих угідь (особливо противилися цьому власники руських земель), тому до 1569 року між Польщею і Литвою неодноразово будуть переглядатися їхні конфедеративні відносини шляхом заключення інших унійних угод. Що цікаво, у 1568р. родина руських князів Половців-Рожиновських отримала від коронної канцелярії офіційну копію грамоти за 1390 рік, яку тоді видав Юрію Івановичу Половцю зі Сквири тодішній київський литовський князь Володимир Ольгердович. В ній доводилося його правову дідичину і право на уділ, «его предсковский Сквирский, яко предки его Тугоріхан, Карыман и иные по них держали на Роси, по Роставице и Каменице, который звано Сквира, а тераз Поветшизна, по предках зе вшисткими иными пожитечными местами: Сквира, Ягнятин, Трилесы, Фущово(Хвастов) и иными…». Ця дата з цього документу за встановленими науковими правилами і вважається датою заснування Фастова та Триліс. Але самому князю не вдалося протриматися при владі, бо коли у 1392–1394 рр. прийшов до влади у Великому князівстві Литовському князь Вітовт, він ліквідував удільний устрій підлеглих руських земель та позбавив влади над Київщиною Володимира Ольгердовича внаслідок своїх «усмирітельних» походів. Але частково цей статус за київськими землями поновиться вже за наступних литовських князів, бо їм доводилося шукати підтримки у спільній обороні від татарських набігів. Так, у липні 1416 року, як свідчать літописи, Фастівщиною пройшлися полчища хана Ногайської Орди Едигея, які розорили Київ та більшість поселень на південь від нього.
У 1443 році від татарської Золотої Орди відокремилося Кримське ханство і у ньому утвердилася при владі династія ханів Гиреїв. Хоча після вторгнення у 1475р. у Крим турецьких військ, Кримське ханство стало васалом Османської імперії, воно дуже ще довго допікало фастівським землям своїми набігами.Також важливою подією цього періоду стала остаточна ліквідація у 1471 році литовським князем Казимиром Ягайловичем статусу князівства за київськими землями, впровадження посади воєводи–намісника князя у Києві, після чого Київщина стала звичайним воєводством цього князівства, а з 1569 року - об`єднаної Речі Посполитої. Здебільшого це сталося тому, що постійні наскоки татар ХІV-ХІV ст. змушували киян і фастівчан залишати раніше освоєні київські князівські землі землі. Але у ХVІ ст. на Київщині знову почали масово селитися люди. Тогочасні розорення кримськими ордами українських земель Литовського князівства були регулярними і відбувалися як з помсти, так і просто з спустошливо-грабіжницькою метою. Після нанесених руйнувань, викрадень і пограбувань між київськими землевласниками тоді відбувалося багато довготривалих внутрішніх спорів та судових з`ясувань, де чиї були землі до спустошення і кому яке майно повинно належати (хоча більшість цих небезпечних земель були тоді незаселеними і необробленими, тому мали незначну цінність). Незважаючи на це, у 1528 році після звернень до короля Зігмунда І, вдові Пилипа Івашкевича та її дітям Федору та Анні були пожалувані ті дарування, які були литовським князем Олександром Казимировичем колись їм зроблені. В цих даруваннях значилася частина фастівських земель. Але постійні татарські набіги робили свою справу і тому згодом, за незрозумілих обставин, досить спустошені землі Фастова опиняються якимось чином у володінні роду Макаревичів.
У 1560 році місцевим руським князем К.Острозьким, що здійснював тут владу литовського князя над землями Київщини, залишки старовинних Гуляників було подаровано Івану Мотовилу (Мотовилівцю), з осіданням якого у цього поселення з'явилася нова назва–Мотовилівка. У 1561 році Андрій Макаревич передає землі Фастова, як заставу, київському єпископові М.Пацу, після чого більша частина Фастова стає постійною землею католицьких єпископів на довгі роки.
У ХVІІІ ст. на Фастівщині з’являються перші парафіяльні школи та училища. Найдавніша з них – школа при церкві Успіня Пресвятої Богородиці в Мотовилівці (1779 р.). У 1843 році відкриті церковнопарафіяльні училища в Малополовецькому та Паляничинцях.
Упродовж тривалого часу Фастівщина була краєм великого землеволодіння родини польських магнатів. Понад 1000 десятин кращих земель у Мотовилівці, Оленівці та інших населених пунктах належали Руліковським, майже половина сучасних земель району належала Браніцьким. Великим землевласником був шляхтич І.Хаєцький.
Історія ХІХ століття на Фастівщині пов’язана з деякими визначними подіями – селянським рухом та повстанням Чернігівського полку декабристів. У селах Триліси, В.Снітинка, В.Мотовилівка та Оленівка стояли роти Чернігівського полку. Повстання було придушене, але у Фастівському краї в с.Триліси навіки залишились в одній могилі І.Муравйов – Апостол, А.Кузьмін, М.Цепило та інші декабристи.
Персоналії
На фастівській землі у різні роки та століття жили і творили сміливі та талановиті люди: великий український композитор Кирило Стеценко, письменник Степан Васильченко, етнограф, дослідник старожитностей краю аматор-археолог Е.Руліковський, видатний архітектор, живописець В.Кричевський, видатний винахідник М.Бенардос, генерал-хорунжий УНР Олександр Пількевич, науковець і автор багатьох українсько-російських словників Віктор Дубровський, професор Антон Синявський,поет, учасник ОУН Володимир Косовський та ще багато-багато інших.З Фастівщиною пов’язано ім’я козацького полковника Семена Палія(Гурка) – видатного організатора заселення та відбудови господарства Київщини. Саме на фастівських землях містилась його резиденція.
Історія Фастівського краю пам’ятає видатного українського поета Тараса Шевченка. В червні 1846 року він у складі археологічної комісії проводив розкопки кургану Переп’ят, що знаходиться поблизу с.Фастівець. Тут він виконав багато малюнків із місцевих селян. Серед них “Коло каші”, “Селянин у брилі”, “Постаті селян”, “Гурт селян”. На Фастівщині народились чудові поезії Шевченка “Чернець”, “Швачка”, “Іржавець”.
Екскурсійні об'єкти
Загородний скит свято-введенського монастиря — Комплекс садиби графа Хаєцького (с.Томашівка)
Курган «Переп'ят» (с. Фастівець)
Могила письменника В.І.Косовського (с. Веприк)
Музей-садиба композитора К.Г.Стеценка (с. Веприк)
Пам'ятник декабристам (с. Триліси)
Пам'ятник композитору К.Г.Стеценку (с. Веприк)
Пам'ятник Т. Г. Шевченку (с. Фастівець)
Церква Іоанозлатоустівська (с. Півні)
Церква Михайлівська (с. Пилипівка)
Церква Св. Параскеви (с. Веприк)
Церква Покровська (смт Кожанка)
Промисловість
На території Фастівського району розташовано Фастівське державне лісове господарство та два промислові підприємства: Філія ТОВ “Меркс – Груп”, ДП "Триліський спиртовий завод".
Філія ТОВ “Меркс – Груп”. Основним видом діяльності є випуск офісних меблів. У 2007 році на підприємстві вироблено продукції на 59,6 млн. грн. Філія ТОВ “Меркс – Груп” постійно працює над оновленням своєї продукції, розробкою нових серій меблів і кабінетів, задоволенням індивідуальних запитів споживачів.
Впроваджуючи нові технології, підприємство забезпечило високу якість та конкурентноздатність продукції. Набрані темпи роботи дали змогу створювати нові робочі місця, покращити ситуацію на ринку праці в районі. На даний час на підприємстві працює понад 500 осіб, середній рівень заробітної плати складає 1250 грн.
ДП “Триліський спирзавод”. Заснований у 1856 році і належав графині Браніцькій. Основним видом діяльності є виробництво етилового спирту та вуглекислоти. На даний час на заводі впроваджені технологічні схеми з виробництва спирту із зерна та з меляси, цех з виробництва диоксиду вуглецю (карбону), цех з виробництва сухих кормових дріжджів, вирощених на зерновій барді. Добова потужність підприємства складає 5700 декалітрів спирту-ректифікату, 14000 кг карбонатної кислоти (вуглекислоти) та 7500 кг сухих кормових дріжджів.
ДП «Фастівське лісове господарство» засноване у 1867 році. Площа лісових насаджень складає 18,6 тис.га. Технічне, високорозвинене підприємство, в якому працюють близько 300 осіб. Протягом 2007 року створено лісових культур на площі 132 га, при запланованих 128 га, а за останні 5 років це - 1000 га зелених насаджень.
На базі держлісгоспу працює два цехи з переробки деревини, де встановлено новітнє обладнання, що дає змогу виробляти пиломатеріали, заготовки дубові, дошку, тощо та реалізовувати продукцію на експорт у понад 10 країн світу.Обсяг реалізованої продукції склав 16,7 млн.грн.
Агропромисловий комплекс
Сприятливе поєднання кліматичних і географічних умов Фастівщини, її працьовиті люди, історія та традиції краю відкривають широкі можливості для розвитку агропромислового комплексу району.
У землекористуванні сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств знаходиться 39,3 тис.га сільгоспугідь, в тому числі 37,3 тис.га ріллі. На території району діє 72 агроформувань, серед них: 7 приватних підприємств, 14 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 42 фермерських господарств, 9 інших форм власності.
Структура валового виробництва сільськогосподарської продукції включає: рослинництво – 76%, тваринництво – 24%. Основними напрямками сільськогосподарського виробництва в рослинництві є вирощування зернових культур, цукрових буряків, у тваринництві – виробництво молока та м’яса.
Пріоритетними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування ріпаку та сої. Сільське господарство району, при значному природно-ресурсному потенціалі та висококваліфікованих трудових ресурсах потребує значних капіталовкладень.
Транспортні комунікації.
Транспортна галузь є важливим складником у структурі господарського комплексу району. Її діяльність спрямована на задоволення потреб населення і підприємств району у якісному та безпечному обслуговуванні транспортними засобами.
У районі послуги з перевезень пасажирів надають ВАТ "Фастів-АВТО" та 12 приватних перевізників. Перевезення пасажирів здійснюється на 25 регулярних автобусних маршрутах на дорогах з твердим покриттям загальною довжиною 249,1 км., які обслуговує спеціалізована організація -Фастівське районне дорожнє управління.
Автобусним сполученням охоплено майже 97,7 відсотків населених пунктів. Транспортний зв’язок сіл та селищ розроблений з урахуванням побажань жителів району.
Зовнішні транспортні зв’язки забезпечуються двома видами транспорту: залізничним та автомобільним. Зовнішні автомобільні перевезення здійснюються з міста Фастова до міст: Києва, Житомира, Біла Церква, маршрути яких пролягають населеними пунктами району. Фастівський район обслуговується також транспортними сполученнями "Укрзалізниці" такими, як: Київ-Фастів-Київ, Київ-Миронівка-Київ, Київ-Жмеринка-Київ, Київ-Шепетівка-Київ, Київ-Бердичів-Київ, Київ-Житомир-Київ, Київ-Вапнярка-Київ, Київ-Роток-Київ.