ЧИ МОЖЛИВО ВСЕ Ж ТАКИ КЛІЄНТУ ЗМІНИТИ УМОВИ ДОГОВОРУ КРЕДИТУВАННЯ АБО Ж РОЗРВАТИ ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ?

В України правовідносини між банком та громадянином, - клієнтом банку, регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», нормативно-правовими актами Національного банку України, угодами (договорами) між клієнтом та банком, а також Цивільним кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за своїми операціями. При цьому банк не може надавати кредити клієнтам під відсоток, ставка якого є нижчою за процентну ставку за кредитами, які бере сам банк, і процентну ставку, що виплачується за депозитами. Банку також забороняється встановлювати процентні ставки й комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку.

Також, у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України,  банки мають право змінювати відсоткову ставку за кредитом лише в разі настання події, що не залежить від волі сторін договору («форс-мажорні» обставини), яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Однак, у більшості випадків, громадяни звертаються до банку в скрутний життєвий період, коли їм необхідно якнайшвидше отримати грошові кошти для особистих потреб, чи то на лікування, навчання або ж термінове придбання якогось товару, і у своїй більшості вони не уважно читають умови кредитування банком. І у випадках, коли громадянин не може вчасно сплачувати грошові кошти за кредитним договором виникає прострочка платежу, пеня та, у кращому випадку, звернення Банку до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, або ж перепродаж кредитного договору колекторським компаніям.

Однак, щоб не допустити цього, необхідно уважно читати договір кредитування, та у разі необхідності звернутись до установи банку для зміни умов кредитування.

Так, статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено  зміну або розірвання договору, але лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Однак, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни відсоткової ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку чи в інших випадках, банки зобов’язані у кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється відсоткова ставка за кредитом: що саме може бути підставою для зміни відсоткової ставки; чинники, які свідчитимуть про обґрунтованість таких змін; правило впливу ринкових умов на розмір відсоткової ставки, тощо. Водночас зазначаємо, що Національний банк        України не встановлює єдиних вимог щодо формату зміни відсоткової ставки.

Про зміну відсоткової ставки кредитодавець повинен заздалегідь письмово повідомити позичальника. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Отже, на сьогоднішній день складається така ситуація, що одностороння зміні договору банківського кредиту можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто, банк може змінити відсоткову ставку за умови прописання такої можливості в кредитному договорі та настання події, що не залежить від сторін і впливає на вартість ресурсів банку, наприклад, зміна облікової ставки Національного банку України. Якщо людину не влаштовує нова відсоткова ставка, вона може розірвати договір з банком достроково виплативши всю суму кредиту. А от, якщо достатньої суми немає, але позичальник вважає, що банк порушує умови договору, вихід один – вирішувати все в судовому порядку. Тому в позичальників вибір невеликий: достроково погашати кредит або погоджуватись на нові умови.

Один з аспектів дострокового розірвання договору банківського кредиту в односторонньому порядку викладено в ст. 348 Господарського кодексу України. Відповідно до неї банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням в порядку, встановленому законодавством. У разі, якщо позичальник не виконує своїх зобов’язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору. Ця стаття покладає на банк здійснення контролю за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням кредитних коштів, своєчасним і повним погашенням кредитних зобов’язань.

Банку надано право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору в разі, якщо позичальник не виконує своїх зобов’язань, передбачених кредитним договором. Разом з тим, законодавством передбачена можливість відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки, що може здійснюватись банком у виняткових випадках: у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови вжиття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Отже, проаналізувавши положення чинних нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що одностороння зміна умов договору зі сторони кредитора передбачена за певних умов, одностороннє ж розірвання договору зі сторони позичальника можливе лише у 2-х випадках: або у судовому порядку, або шляхом повного погашення кредиту, а зі сторони кредитора - у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань.